Долі людські

Невимовно важкими і нестерпно болючими стали для Івана ЗАГОРОДНЬОГО дні та місяці, коли після дев’яти складних операцій лікарі винесли суворий вирок: «Зір не повернеться – незворотнє відшарування сітківки». Але коли тобі лише сорок, і ще не так давно твоя кар’єра була на піку, дуже непросто змиритися з тим, що

Справжня цінність людини вимірюється в тих речах, до яких вона прагне, над якими вона працює все своє життя. Таким ми знали та пам’ятаємо нашого директора заводу легких металоконструкцій, колегу, друга Генріха Олександровича ГАЛИЦЬКОГО, справжня цінність якого була підтверджена його добрими справами, великими професійними здобутками в ім’я своєї держави, любов’ю

– Пашко, ти мене ріжеш без ножа! – запротестувала Олеся, коли той зателефонував, що везе їй трьох хвостиків на перетримку. – Зрозумій, нема кому прилаштувати, – пояснював, вивантажуючи з бусика переноску з гостями. – Черепашко – в лікарні, у Захарівни їх уже вісім, Бойки повезли до обласної ветеринарки Білку

Тоді, як їй здавалося, потяг занадто повільно йшов до Кам’янця. Вісімнадцятирічній Клаві Журавльовій хотілося якомога швидше пірнути у вир нового, цікавого, по-студентськи веселого життя. Багажу в дівчини було всього – нічого, бо щоб вона могла взяти такого в родині, де зростало семеро дітей, а батько, котрий повернувся з війни

Найбільший внесок у розвиток нашої людської цивілізації зробили фанати. Звісно, не завжди фанатизм доводить до добра, і можна посперечатись, чого від нього було більше – користі чи шкоди, але є такий тип людей, у яких ця якість виражається не в нетерпимості чи в сліпому слідуванню раз і назавжди встановленим