Через те, що забарилися, ледь не посварилися

Тридцять третя сесія Кам`янець-Подільської районної ради розпочала свою роботу десь із годинним запізненням. Не було кворуму. Спочатку чекали тих, хто доїжджав, бо район нині простягається аж від Закупної – до Дністра і від Нової Ушиці – до Гукова. Відстані у понад сотні кілометрів. А дорога є дорогою. Мало, що на ній трапляється. І тут ясно проглядається висновок – нікому такі громіздкі адміністративно-територіальні утворення не потрібні. Ніхто досі не може второпати логіку і принципи, підходи і хоча б елементарну методологію їх утворення. Але коли за реформування беруться непрофесіонали, то і маємо біс його зна що. А страждають і терплять усе це українці.
Так і цього разу мусили сидіти і чекати, бо дехто з депутатів райради, пообіцявши напередодні прийти на пленарне засідання, раптом забув про дане слово. Допоки телефонували, нагадували, спливав час. Горіли нерви у голови райради Михайла Сімашкевича, його заступника Миколи Жогана, працівників апарату райради. Але завжди навіть на абсолютно темному фоні є щось світле. Як приклад, ставлення до виконання депутатських обов`язків. Михайло Євстафійович навів позицію депутата райради Івана Громика. «Іван Миколайович, уже як понад два місяці мобілізований до Збройних Сил України і перебуває на службі, але на відміну від декого знайшов можливість вирішити зі своїм начальством питання участі у роботі сесії і перебуває тут», – наголосив голова райради.

Пертурбації у депутатських рядах

Нарешті дочекавшись появи у сесійній залі необхідної кількості депутатів, Михайло Сімашкевич відкрив засідання і вручив посвідчення та нагрудний знак «Почесний громадянин Кам`янець-Подільського району» матері, сестрі і родичці загиблого Героя Вадима Дмитровича БІЛОГО.
Після вшанування Захисника України, керівник органу місцевого самоврядування звернувся до депутатського корпусу: «Шановні колеги, якоюсь нелюдською є наша поведінка перед людьми, яким ми завинили усім, бо вони втратили найдорожче – сина, брата, родича. І ми змушуємо їх чекати, оскільки не можемо зібратись на сесію. Совість потрібно мати…».
Далі слово мав заступник голови районної ради Микола Жоган. Він зачитав рішення Кам`янець-Подільської окружної виборчої комісії про визнання депутатських повноважень нових обранців від «Батьківщини». Замість тих, що вибули, місця депутатів райради поповнили Оксана  Розумяк, Олексій Бораковецький та Руслан Нездолій. Оксані Олегівні та Олексію Миколайовичу тут же вручили депутатські посвідчення і значки. Уже всі разом ухвалили рішення про входження їх до постійних депутатських комісій. Така ж процедура, але уже на одній із наступних сесій очікує і на Руслана Володимировича. Він у даний час перебуває у зоні ведення бойових дій.
Продовжуючи тему повноцінного комплектування загального складу районної ради, Микола В’ячеславович звернувся до керівників фракцій від політичних сил «Слуга народу», «За майбутнє» і «Свобода» подати кандидатури на депутатство замість тих, хто у них вибув.
Рада одностайно задовольнила заяву Сергія Богачика у складанні ним депутатських повноважень. Поданим клопотанням Сергій Вікторович аргументував такий крок тим, що зараз він працює на постійній основі у Київській області і брати участь у роботі Кам`янець-Подільської районної ради не має змоги. Після проведення інавгурації нових народних обранців, слово знову мав заступник голови райради. Микола Жоган поінформував колег про стан виконання депутатських запитів. А ті, у свою чергу, шляхом одностайного голосування додали до уже існуючої «корзини» ще один запит депутата Олександра Федика.

Правовий блок. Не все тут «ок»

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ця норма також закріплена у галузевих законодавчих актах) раз у півріччя перед органами місцевого самоврядування мають звітувати представники органів прокуратури і внутрішніх справ. Оскільки закон ніхто не має права оминати, першою до слова була запрошена керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Наталія Гончарук. Депутати досить рівно і спокійно  заслухали її доповідь «Про стан законності на території, яка знаходиться під юрисдикцією Кам’янець-Подільської окружної прокуратури за I півріччя 2026 року». Особливих питань до Наталії Миколаївни не було. Народних обранців здебільшого цікавили питання процедури звернення до правоохоронців та органів прокуратури у випадку виявлення ознак порушення Закону. За реакцією у сесійній залі було видно, що відповідями пані Гончарук депутати залишились задоволеними.
Напружено і жорсткіше райрада сприйняла звіти поліцейських. Спочатку у заступника голови райради Миколи Жогана виникло запитання: «Чому помінявся доповідач?». Адже замість заявленого у порядку денному начальника районного управління поліції за трибуною районної ради постав начальник ВВзГ Кам’янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області майор поліції Дмитро Ільїн. Пана Ільїна вирішили слухати, хоча пам`ятаються ті часи, коли за відсутності начальника такі звіти взагалі переносились на наступні сесії. Він доповів про стан боротьби зі злочинністю та охорону публічного порядку на території Кам’янець-Подільського району в I півріччі 2026 року.
Після нього про стан дотримання публічної безпеки та порядку, а також результати діяльності підрозділу патрульної поліції на території Кам’янець-Подільського району за I півріччя 2026 року прозвітував командир батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам’янець-Подільського району в Хмельницькій області Павло Бездітний. Із доповідей видно, що Ільїн та Бездітний готувались до зустрічі з депутатським корпусом скрупульозно і ретельно. Їх доповіді були опрацьованими, систематизованими, підкріпленими фактажем, доповнювались комп’ютерними презентаціями з діаграмами та графіками. Але, незважаючи на все це розмаїття у способах донесення і подачі інформації, до обох поліцейських чинів виникали запитання стосовно порушення у місті та районі громадського порядку. Зокрема депутата Олега Чайковського цікавили причини відсутності реакції поліції на перевищення звуку при їзді на автомобілях без глушників, які стартують з Європейської площі та різних ділянок Кам`янця-Подільського за будь-якої пори доби, в тому числі і нічний час. Їзда по місту підлітків, теж будь-де і коли, навіть при оголошенні комендантської години із порушенням усіх існуючих правил вуличного руху.
Депутати зосереджували увагу на відсутності реакції поліції на гучну музику, часто-густо навіть і вночі, майже в усіх громадах району. Народні обранці наголосили доповідачам на тому, що відсоток розкриття зареєстрованих злочинів нині впав нижче сорока відсотків. А поліція зараз не допрацьовує до того рівня, який був ще недавно.
І виправдання представників силових структур, мовляв у країні військовий стан, поліція задіяна на інших ділянках, виконує невластиві їй функції, обслуговує ТЦК, здійснює виїзди у зони ведення бойових дій, було сприйняте, як слабке, або намагання завуалювати проблему, яка набирає обертів. Як контраргумент Микола Жоган навів приклад із власних спостережень за роботою поліції: «Їду на обід. В одному і тому самому місці бачу стоять одразу три поліцейських автомобілі. Їду з обіду – немає жодного. Хоча за логікою: у першому та другому випадку має бути один. І це не поодинокий факт. Таку картину спостерігаю уже продовж певного періоду. Ви скажіть, може це щось нове з`явилось у роботі поліції, а ми тут, як депутати, не знаємо?».
Емоційними були репліка і запитання депутата Олександра Варука. У першу чергу його цікавило запитання, хто має відповісти за таку недолугу  реформу поліції, яка відбулась в Україні і призвела, як і адміністративна, до погіршення не лише роботи правоохоронної системи, але й становища населення, котре втратило спосіб мати оперативне реагування поліції на профілактику злочинності, та про це вже й годі говорити, а навіть своєчасне їх супроводження і розслідування порушень закону. Як приклад пан Варук навів перипетії із власного досвіду.«Із підприємства, власником якого я є, викрали зварювальний апарат, вагою у понад тонну. Поцупили ще й зварювальне обладнання. Знаємо хто. Звертались до поліції. Зараз злодій ходить по Чемерівцях. Не заперечує, що вкрав. Сміється нам в обличчя: «Ви мені нічого не зробите…». А поліція, дійсно, нічого не робить. Тягне резину. То доїхати з Кам`янця не можуть, то те, то інше. Розумію, що реформували, бо хтось якісь зірочки отримати хотів. Але вже досить. Воно нічого не дало. Чув, що мають уже повертати у Чемерівці райвідділ, аналогічний тому, який реанімували у Дунаївцях. Але того приміщення, яке ми по камінчику складали для міліції, уже в неї немає. Там зараз нові господарі…», – якось з тривогою і роздратуванням констатував Олександр Григорович.

Коли сам не гам і другому не дам

Сесія завершилась, здається не тим, чим би мала фінішувати. Дехто з депутатів не зрозумів істину: треба йти у ногу з часом і змінюватись, якщо ти депутат, до вимог суспільства, а не використовувати своє депутатське місце заради демонстрації своєї значущості. Усе це прохідне. І усі прекрасно знають, хто і чого вартий. Мається на увазі винесення уже в черговий раз на розгляд районної ради звернення Жванецької громади питань про передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Кам’янець-Подільського району Хмельницької області у комунальну власність Жванецької сільської ради низки об`єктів, а саме: нежитлового приміщення (аптеки), що у селі Сокіл, нежитлового приміщення школи в селі Вітківці та нежитлового приміщення школи з господарськими будівлями у селі Кудринці. Всі ці об`єкти, ще раз наголошуємо, перебувають на території Жванецької сільської ради. Виносячи питання на розгляд райради, заступник голови Микола Жоган наголосив, що робить це уже втретє. І тому пояснювати суть питань немає потреби. Нагадаємо, що всі вище названі об`єкти знаходяться у занедбаному стані. Вони ніким не охороняються. А просто-напросто руйнуються. А громада, якщо звертається, то має, напевне, якісь плани на цю нерухомість, поки що… Але деяким депутатам до цього байдуже, вони стали в опозицію.
Чому ж, шановні, не піднімаєте питання про Підпилип`янську школу. У свій час, коли місцева громада хотіла її мати на своєму балансі, то деякі чиновники робили усе, аби цього не сталось. У результаті пожежі будівля згоріла, і тепер нікому її не треба, навіть каменю з неї, бо він уже ні для чого не годиться.
Щодо об`єктів на території Жванецької сільської ради, то тут важіль у руках громади. І вона може поступити з райрадою по іншому: маєте об`єкти, чому не відповідаєте за їх неналежне утримання. Якщо вони вам потрібні, платіть за землю, на якій вони розташовані, врешті-решт приїжджайте і обкошуйте території, а то повирощували резервації посеред сіл, так ніби збираєтесь вовків розводити…
Майже за тим самим сценарієм не було проголосовано питання щодо передачі в оренду громаді Української православної церкви приміщення колишнього поштового відділення у Старому місті на Троїцькій площі. Громада, уже маючи на території Петропавлівської церкви недільну школу, яка розташована поруч, має наміри створити там Духовний центр «Церковна світлиця» для щоденної роботи з дітьми і дружинами, чиї батьки і чоловіки воюють на російсько-українській війні. Контраргумент певних депутатів – треба продати весь комплекс колишнього готелю «Бель-в’ю», а вилучені від цього кошти направити на потреби ЗСУ.
Під час дебатів почали згадувати сто сорокову аптеку, недобудову терапевтичного корпусу райлікарні, кабінети в райраді та багато чого іншого. І навіть виступ протоієрея, настоятеля Петропавлівської церкви, військового капелана Олександра Цісара не всіх переконав. Проти були ті ж самі депутати, що не підтримали питання Жванецької сільської ради.
Як воно піде далі – ніхто не знає. Кількість депутатів райради збільшилась. Але, як показала 33 сесія, проблеми у прийнятті рішень є. І навіть там, де за елементарною логікою цього не могло би бути…

Віктор ЄРМЕНЧУК.

Поділитися в соціальних мережах