Війна
НАШ ГЕНЕРАЛ
19 червня захиснику України, головному сержанту ДАВИДОВУ Олександру Вікторовичу мало б виповнитися 50. Але він навіки залишиться 48-річним… Або як з болем каже його матір Людмила Володимирівна: «Моєму синочку, коли він загинув, було 48 років 5 місяців і 7 днів…». Цей біль неможливо виміряти жодними словами, і жодне співчуття
ВІН БУВ ІЗ ТИХ, НА КОГО ЗАВЖДИ МОЖНА БУЛО ПОКЛАСТИСЯ
Світлій пам’яті Олега Паски 16 червня до рідного дому на щиті повертається Захисник України, військовослужбовець Збройних Сил України ПАСКА Олег Васильович, який мужньо боронив нашу державу від російського агресора. Олег загинув у бою під Покровськом 12 березня 2025 року, виконуючи свій військовий обов’язок та до останнього подиху залишаючись вірним
ТИ СТАВ АНГЕЛОМ ДЛЯ НАС
Світлій пам’яті Миколи ГОРДІЙЧУКА, якому 26 травня виповнилося б 40 років… Твоє призначення має значення: Ти став ангелом для нас! І навіть небо тихо плаче, Коли згадає про твій час… Ці слова я присвячую Колі, Миколі ГОРДІЙЧУКУ – в унісон його пісням, його відкритій душі, отій юнацькій
СТАЛЕВИЙ ХРЕСТ
«Сталевий Хрест» – це не просто нагорода, це пам’ять про кожне бойове завдання і побратимів, про страх, який долаєш, і відповідальність, яку несеш до кінця задля Перемоги! Олександр – родом з Хмельницької області, в цивільному житті двадцять років працював оператором екскаватора та проходив строкову службу. Вже з початком війни
СЛУЖИТИ УКРАЇНІ ТА УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ – ЦЕ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ ПІДТРИМАТИ, ДОПОМОГТИ І НЕ КИНУТИ СВОЇХ ПОБРАТИМІВ У БІДІ
Денис – командир інженерно-водолазного взводу машин батальйону плавальних машин 211 понтонно-мостової бригади, родом з Хмельниччини. Раніше проходив військову кафедру, а в цивільному житті працював у торговельній сфері. «Моя робота, як командира інженерно-водолазного взводу, полягає у забезпеченні особового складу майном, контролі особового складу, сезонному обслуговуванні техніки, різних побутових питаннях, підготовці
ВІД ШКІЛЬНОЇ ПАРТИ ДО МІННИХ ПОЛІВ
Напередодні Дня Збройних Сил України ми знову згадуємо тих, хто вже понад десять років дає відсіч російській агресії. Війна для українців почалася ще 2014 року, і саме тоді на передову вийшли військовослужбовці, які стримували ворога там, де інші не могли. Один із них — головний сержант Павло АНТОНЮК, людина,
МАТИ ТА ДВОЄ ЇЇ ДІТЕЙ, ЯКІ СЛУЖАТЬ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
Наталя – бухгалтер фінансово-економічної служби 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району. Спочатку вона працювала цивільним працівником – діловодом продовольчої служби в одній із військових частин, а пізніше перейшла у фінансову службу та пропрацювала бухгалтером ще 28 років. Раніше Наталя навчалась за напрямком
ОБРОБЛЯВ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ, ЯКУ З ПОЧАТКОМ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ
Водій електронавантажувача автомобільного відділення спеціальних машин Юрій служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Командування Сил Підтримки Збройних Сил України. Він родом з Хмельниччини. Раніше Юрій проходив строкову службу в Одеській області і був екскаваторником, але з часом навчився їздити на різній техніці, тому став досвідченим фахівцем своєї справи. До повномасштабного
«ХРЕСТ ДОБЛЕСТІ» ТА «ХРЕСТ ВІЙСЬКОВА ЧЕСТЬ» – ЗА БОЇ НА ЛИМАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ
Андрій – командир відділення важких механізованих мостів 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. «Чому я долучився до Збройних Сил України? Бо я патріот своєї країни! У той момент, коли почалась війна, я працював у Києві, і на свої власні очі
НЕ ВТЕКТИ, А ЗАХИСТИТИ: ВИБІР СПРАВЖНЬОГО ЧОЛОВІКА
Владиславу не було і 25, коли він прийшов до військкомату з бажанням захищати Україну. Йому відмовили. Він міг би й досі працювати інженером-електриком у Польщі або сидіти «на броні» у РЕМі. Але обрав форму, зброю, вибухівку. Молодий чоловік із почуттям гумору розповів про свій шлях: від схеми живлення до
