Війна
ВІД ШКІЛЬНОЇ ПАРТИ ДО МІННИХ ПОЛІВ
Напередодні Дня Збройних Сил України ми знову згадуємо тих, хто вже понад десять років дає відсіч російській агресії. Війна для українців почалася ще 2014 року, і саме тоді на передову вийшли військовослужбовці, які стримували ворога там, де інші не могли. Один із них — головний сержант Павло АНТОНЮК, людина,
МАТИ ТА ДВОЄ ЇЇ ДІТЕЙ, ЯКІ СЛУЖАТЬ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
Наталя – бухгалтер фінансово-економічної служби 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району. Спочатку вона працювала цивільним працівником – діловодом продовольчої служби в одній із військових частин, а пізніше перейшла у фінансову службу та пропрацювала бухгалтером ще 28 років. Раніше Наталя навчалась за напрямком
ОБРОБЛЯВ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ, ЯКУ З ПОЧАТКОМ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ
Водій електронавантажувача автомобільного відділення спеціальних машин Юрій служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Командування Сил Підтримки Збройних Сил України. Він родом з Хмельниччини. Раніше Юрій проходив строкову службу в Одеській області і був екскаваторником, але з часом навчився їздити на різній техніці, тому став досвідченим фахівцем своєї справи. До повномасштабного
«ХРЕСТ ДОБЛЕСТІ» ТА «ХРЕСТ ВІЙСЬКОВА ЧЕСТЬ» – ЗА БОЇ НА ЛИМАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ
Андрій – командир відділення важких механізованих мостів 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. «Чому я долучився до Збройних Сил України? Бо я патріот своєї країни! У той момент, коли почалась війна, я працював у Києві, і на свої власні очі
НЕ ВТЕКТИ, А ЗАХИСТИТИ: ВИБІР СПРАВЖНЬОГО ЧОЛОВІКА
Владиславу не було і 25, коли він прийшов до військкомату з бажанням захищати Україну. Йому відмовили. Він міг би й досі працювати інженером-електриком у Польщі або сидіти «на броні» у РЕМі. Але обрав форму, зброю, вибухівку. Молодий чоловік із почуттям гумору розповів про свій шлях: від схеми живлення до
ФРОНТОВА ХРОНІКА «МУЛЬТИКА»: ДРОНИ, ШВИДКІСТЬ І КВЕСТ НА ВИЖИВАННЯ
Після 24 лютого 2022-го Максим не чекав повістки. Він декілька разів сам йшов до ТЦК і врешті став бійцем ЗСУ. У цивільному житті — водій та будівельник. У військовому — водій-сапер бойового підрозділу. Позивний «Мультик», бо він і водить, і саперить, і рятує. Мультиорганайзер, одним словом. «Я спершу
ШЛЯХ НЕСКОРЕНОГО СЕРЦЯ
19 квітня 2025 року — цей день увійшов в історію Староушицької громади. Саме цього дня повернувся Захисник України, син нашої землі, оборонець Маріуполя — Павло КРАЧАН, який провів у полоні майже три страшні роки… А вже 7 червня вся громада об’єдналася, щоб зустріти Павла короваєм на вишитому рушнику, дитячими
Я ВЖЕ ПРИЇХАВ, МАМО, ЗУСТРІЧАЙ
Небо плаче дощем над Україною. Плаче з матерями, дружинами, коханими… Ці краплі зливаються у єдиному потоці із людськими слізьми. Так було і 26 травня, коли додому, більш як через три роки, повернувся на щиті Богдан ОЛЕКСІЙЧУК. Я вже їду, мамо, зустрічай. Відкривай ворота побратимам. Не надовго, мамо, вибачай. Я
СІМ’Я — НАЙМІЦНІША ЗБРОЯ
Тисячі українських сімей сьогодні розділили не побут, а фронт. Батьки воюють пліч-о-пліч з дітьми, подружжя несуть службу разом або чекають одне одного з ротацій. Війна змінила поняття «сім’я», зробивши її символом стійкості, довіри й жертовності. У Міжнародний день сім’ї ми розповімо історію тих, хто тримає не лише лінію оборони,
ЗА 400 МЕТРІВ ВІД «ЧЕРВОНОЇ ЛІНІЇ»
“Дякую, що хвацько вирулював від дронів і привіз нас додому живими-здоровими”, – так група саперів дякувала побратиму Юрію після ротації. Ще недавно, у цивільному житті, Юра міцно тримав кермо і майстерно ремонтував автівки, а зараз він обережно працює з мінами. Чоловік став у стрій, аби захистити свою сім’ю та
