Війна
МАТИ ТА ДВОЄ ЇЇ ДІТЕЙ, ЯКІ СЛУЖАТЬ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
Наталя – бухгалтер фінансово-економічної служби 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району. Спочатку вона працювала цивільним працівником – діловодом продовольчої служби в одній із військових частин, а пізніше перейшла у фінансову службу та пропрацювала бухгалтером ще 28 років. Раніше Наталя навчалась за напрямком
ОБРОБЛЯВ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ, ЯКУ З ПОЧАТКОМ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ
Водій електронавантажувача автомобільного відділення спеціальних машин Юрій служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Командування Сил Підтримки Збройних Сил України. Він родом з Хмельниччини. Раніше Юрій проходив строкову службу в Одеській області і був екскаваторником, але з часом навчився їздити на різній техніці, тому став досвідченим фахівцем своєї справи. До повномасштабного
«ХРЕСТ ДОБЛЕСТІ» ТА «ХРЕСТ ВІЙСЬКОВА ЧЕСТЬ» – ЗА БОЇ НА ЛИМАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ
Андрій – командир відділення важких механізованих мостів 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. «Чому я долучився до Збройних Сил України? Бо я патріот своєї країни! У той момент, коли почалась війна, я працював у Києві, і на свої власні очі
НЕ ВТЕКТИ, А ЗАХИСТИТИ: ВИБІР СПРАВЖНЬОГО ЧОЛОВІКА
Владиславу не було і 25, коли він прийшов до військкомату з бажанням захищати Україну. Йому відмовили. Він міг би й досі працювати інженером-електриком у Польщі або сидіти «на броні» у РЕМі. Але обрав форму, зброю, вибухівку. Молодий чоловік із почуттям гумору розповів про свій шлях: від схеми живлення до
ФРОНТОВА ХРОНІКА «МУЛЬТИКА»: ДРОНИ, ШВИДКІСТЬ І КВЕСТ НА ВИЖИВАННЯ
Після 24 лютого 2022-го Максим не чекав повістки. Він декілька разів сам йшов до ТЦК і врешті став бійцем ЗСУ. У цивільному житті — водій та будівельник. У військовому — водій-сапер бойового підрозділу. Позивний «Мультик», бо він і водить, і саперить, і рятує. Мультиорганайзер, одним словом. «Я спершу
ШЛЯХ НЕСКОРЕНОГО СЕРЦЯ
19 квітня 2025 року — цей день увійшов в історію Староушицької громади. Саме цього дня повернувся Захисник України, син нашої землі, оборонець Маріуполя — Павло КРАЧАН, який провів у полоні майже три страшні роки… А вже 7 червня вся громада об’єдналася, щоб зустріти Павла короваєм на вишитому рушнику, дитячими
Я ВЖЕ ПРИЇХАВ, МАМО, ЗУСТРІЧАЙ
Небо плаче дощем над Україною. Плаче з матерями, дружинами, коханими… Ці краплі зливаються у єдиному потоці із людськими слізьми. Так було і 26 травня, коли додому, більш як через три роки, повернувся на щиті Богдан ОЛЕКСІЙЧУК. Я вже їду, мамо, зустрічай. Відкривай ворота побратимам. Не надовго, мамо, вибачай. Я
СІМ’Я — НАЙМІЦНІША ЗБРОЯ
Тисячі українських сімей сьогодні розділили не побут, а фронт. Батьки воюють пліч-о-пліч з дітьми, подружжя несуть службу разом або чекають одне одного з ротацій. Війна змінила поняття «сім’я», зробивши її символом стійкості, довіри й жертовності. У Міжнародний день сім’ї ми розповімо історію тих, хто тримає не лише лінію оборони,
ЗА 400 МЕТРІВ ВІД «ЧЕРВОНОЇ ЛІНІЇ»
“Дякую, що хвацько вирулював від дронів і привіз нас додому живими-здоровими”, – так група саперів дякувала побратиму Юрію після ротації. Ще недавно, у цивільному житті, Юра міцно тримав кермо і майстерно ремонтував автівки, а зараз він обережно працює з мінами. Чоловік став у стрій, аби захистити свою сім’ю та
КОЛИ ЗБРОЄЮ СТАЄ СЛОВО
Там, де стихає звук вибухів, починається інший фронт — психологічної підтримки словом, поглядом, жестом. Саме за цією формулою працюють військові психологи. Вони знають, як підібрати влучні слова, аби воїн не опустив рук. У День психолога в Україні (23 квітня) ми говоримо із військовими психологами 143 ОНТЦ «Поділля» про їхню
