ОБРОБЛЯВ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ, ЯКУ З ПОЧАТКОМ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ
Водій електронавантажувача автомобільного відділення спеціальних машин Юрій служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Командування Сил Підтримки Збройних Сил України. Він родом з Хмельниччини.
Раніше Юрій проходив строкову службу в Одеській області і був екскаваторником, але з часом навчився їздити на різній техніці, тому став досвідченим фахівцем своєї справи.
До повномасштабного вторгнення він працював трактористом і комбайнером, обробляв українську землю, яку з початком війни в Україні він пішов захищати.
«Моя робота, як водія автомобільного відділення, полягає у навантаженні, роботою з ґрунтом та щебенем. Своєчасний контроль за температурним режимом пального, його густиною, видача палива та інше. Але для мене така робота зовсім не складає проблеми, адже в мене є досвід – близько шести років.
За кермом будь-якої техніки я відчуваю себе впевнено, тому для мене не складає проблеми їздити на будь-чому, де є колеса та кермо», – сміючись, розповідає Юрій.
Військовий перебував на Харківському та Донецькому напрямках та виконував різні завдання за призначенням.
«Найважче для мене було на Донеччині, адже там вороги цілодобово обстрілювали та наступали. Я працював на навантажувачі, та ми з побратимами робили переправи.
Вороги постійно підходили все ближче і ближче, не даючи можливості повноцінно виконувати задачі. Але, не дивлячись на небезпеку, постійні обстріли та ризик, завдяки злагодженій командній роботі з побратимами, ми виконали всі поставлені завдання швидко та відпрацьовували на відмінно, – каже воїн. – Перебуваючи вже на Харківському напрямку, я випадково зустрів товариша зі строкової служби. Ми не бачились близько 5 років та навіть не знали, що обоє в армії.
Зустріч була неочікуваною для нас обох, та ми навіть не одразу впізнали один одного, а потім, придивившись, розсміялись та зраділи неочікуваній зустрічі. Трохи поговоривши хто де служить, чим займається, ми попрямували різними дорогами, виконуючи свої завдання.
Ось і таке буває, ніхто не знає, кого та коли зустрінеш, де будеш завтра, але доля приносить свої сюрпризи, такі як зустріч із побратимом через кілька років», – посміхаючись, згадує Юрій.
За роки відмінної служби та добросовісне виконання завдань, військовослужбовець нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
«Перебуваючи на Донецькому напрямку, найбільше мені запам’яталось, коли прилетів шахед майже у нашу хату. На щастя, ніхто не постраждав, всі залишились цілі та неушкоджені, але прильот був всього за 10 метрів від будинку. Навіть дотримуючись усіх заходів безпеки, ворог завжди підло старається завдати удару, тому ми максимально пильні і уважні двадцять чотири на сім», – каже захисник.
Головною мотивацією Юрія є захист його родини, своєї української землі, та своєї Батьківщини. Тому він у лавах ЗСУ і щоденно робить все задля того, щоб пришвидшити перемогу.
«Після закінчення війни я планую повернутись до своєї улюбленої справи, хочу працювати із землею, нашою, українською, вільною від ворожої нечисті!».
Вдома на українського захисника чекають батьки та його наречена, на якій він планує одружитись найближчим часом.
Відділення комунікацій 211 понтонно-мостової бригади.
Автор:
admin
