Гумор
Коли мовчання – золото
Навіть сіра осіння мряка не могла зіпсувати Григорію Оверковичу настрій, коли вранці виходив з дому. Може, через смачний наваристий борщик чи ніжні, як пелюстки троянди, голубці, які так шикарно готує його Степанида. Так, можливо, але головна причина була не в тім. Учора приймач повідомив чудову новину про прийняття «Закону
Популізму – зась!
Мусій Автономович, збираючись уранці на прийом до лікаря, роздивлявся старі шкарпетки. За великим рахунком, вони більше нагадували рибальську сітку в мініатюрі – латати їх було марно. Зітхнув сумно, та всередині якийсь голос бадьоро підказував пенсіонерові, що, мовляв, не переймайся, бо ж надворі щойно жовтень розпочався – тож які шкарпетки,
Анжеліка і Кінь (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Анжеліка вже давненько сидить на дивані, не злізаючи з нього. Ні, ні, читачу, дівчина, боронь Боже, не інвалід. Та й сидить вона не на якомусь там дивані, а на білому, ще й шкіряному. Чому? А як ви накажете, дорогі мої, чекати принца на білому коні? От сидить, сидить вона,
Навіртуалили, або Що занадто, те не здраво…
Ну, як не позазадрити людям, які живуть поруч із Близнюченками – сім’єю дуже-дуже позитивною! І якби ви наразі захотіли б через якусь шпарину «впіймати» у сусідів негатив, вам би це не вдалося, бо жодного разу хазяїн не лаяв дружину за пересмажені котлети, не шпетив свого нащадка, називаючи його бовдуром
У Колумбії пес навчився купувати собі продукти
У коледжі Колумбії пес довгий час спостерігав за тим, як студенти купують їжу, і навчився робити те ж саме, повідомляє The Dodo. Щоб купити їжу, тварина приносила продавцям листочки з дерев. – Він сидів у магазині і спостерігав, як студенти купують собі щось поїсти під час перерви, наприклад, печиво.
Хай димить лише біля мангалу (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Насолоджуючись по-весняному ніжним ароматом квітневого ранку, здригаюся раптом від задушливого диму, що огортає всю зупинку, викликаючи в мене, зокрема, панічний страх безвиході. Намагаюся інстинктивно сховатися, та бачу перед собою велетенську цигарку, на одному кінці котрої – вогник, а на другому… – дурень. Не поспішай, любий читачу, осуджувати мене за
1 квітня – День гумору
Купуйте тільки у нас… (фейлетон) Зустрівся я із давнім знайомим. Уже пенсійного віку. – Ви патріот нашого міста? – поцікавився він, тримаючи авоську з продуктами, купленими на місцевому ринку, та підозріло оглядаючи на лацкані мого піджака пам’ятний знак з нагоди 90-річчя Кам’янець-Подільського району. – Скажіть чесно: ви його заслужили
Віддав сина у науку (придибенція від “Краю Кам’янецького”)
Юхим Сидорович місця від тяжкої жури собі не знаходив. Іншим батькам діти велику радість приносять, а йому – самі клопоти та переживання. І дня не проходить, аби його рідне чадо, синочок Артур, якогось коника не викинув, не здивував сусідів та вчителів школи своєю неординарною поведінкою. Тільки й чується звідусіль:
Про віртуальне м’ясо, шкідливе печиво та рибу, що вислизає з рук. На злобу дня від “Краю Кам’янецького”
У просторому м’ясному павільйоні так тихо, що чутно, як остаточно заплутавшись у температурних перепадах кам’янецької зими, знервовано дзижчить муха за скляною вітриною. Та щойно грюкнуть масивні вхідні двері, продавці майже одночасно повертають шиї в тому напрямку, маючи вже напоготові принадні посмішки й найпереконливіші аргументи, аби завоювати потенційного покупця, котрий,
Зіпсоване свято (фейлетон на тему дня від “Краю Кам’янецького”)
Найважливішим із усіх свят ветеран праці, дитина війни Петро Іванович вважає той пам’ятний день, коли він одержує пенсію. Хоч вона і куценька, але дає змогу якось кінці з кінцями зводити. І за житло та комунальні послуги розрахуватись, і продуктів харчування купити, і дещо з ліків у аптеці, бо має
