Гумор
ВИРУЧИЛИ ДИКОГО КАБАНА
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2022/05/cb027fc42f926713d8a85bd70b4d8dc2-wide-big-685x275.jpg)
На цього вепра у парку дикої природи, що у Баварії, приїжджають подивитись туристи з різних кінців світу. Як на рідкісний екземпляр, що заслуговує навіть називатись історичним та має людські повадки знаменитих осіб фюрерського пошибу. Мабуть, саме за це до згаданого звірюки і приклеїлась кличка «Путін». Тільки й чулось від
НА ДОБРУ СПРАВУ – ШИКУЙСЬ! (ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА)
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2022/05/карикатура-1-685x275.jpg)
Увечері дід Микита, повернувшись додому, не побачив нікого. «І де ця Сянька швендяє? Голодний, як… – зажурився. – А чи дитина хоча б їла?». Та Вітальки також не було. Погримав каструлями, сковорідками, знайшов трохи компоту, відламав шматок хліба… На веранді затупотіли. «Я, бабусю, – почувся дзвінкий голос онука, –
НА ДОБРУ СПРАВУ – ШИКУЙСЬ!
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2022/05/карикатура-685x275.jpg)
(історія третя) Баба Сянька, забувши скинути калоші на веранді, влетіла до кімнати з криком: «Обікрали, обікрали нас, Остаповичу!». – Тихіше ти, – дід приклав пальця до губ, – Віталько ще спить… Та Олександру Дем’янівну вже було не зупинить: «Виспиться, діду, виспиться, а от «сімки» нашої нема, ой, лишенько…». –
НА КРУГИ СВОЯ
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2021/07/unnamed-512x275.jpg)
Молодіжна починалася одразу за вокзалом. Микола заглянув до блокнота – в оголошенні про знайомство було зазначено 42-й номер, а це 26-й. Поправив краватку, ще раз протер носовичком туфлі. Все! Потрібний об’єкт зовсім близько. О, мало не забув! Укинув до рота жуйку, бо ж звідти несло, як з помийки. А
ЗА СПРОЩЕНИМ ВАРІАНТОМ
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2021/04/unnamed-512x275.png)
Баба Маня ще звечора наліпила пирогів (звісно, із сиром), дід Гриня ретельно поголився, побризкавшись щедро одеколоном. Аякже, онук приїздить не звідкись – із самої Португалії. Це ж скільки не бачилися? А рахуй, що років зо два. Та не встиг молодий заробітчанин переступити поріг домівки, одразу втупився у телефон. «Ромцю,
ВІЩІ СНИ ПИЛИПА
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2021/04/карикатура-685x275.jpg)
Переплутати Пилипа Кирика не можна ні з ким. Не було у нього, скільки себе пам’ятаю, двійників або хоча б одного, котрий мав би схожу копію його фізіономії. – Я, – не пропустить нагоди похвалитись, – живу в єдиному екземплярі. Чим і знатний як рідкісна особистість далеко за межами свого
МАЙЖЕ НАЯВУ
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/dalton-community-library-public-library-cartoon-clip-art-others-685x275.jpg)
– Отже, дорогі першокласники, відкладіть вправо планшети, вліво – айфони, мені ж хочеться в оцей урочистий день, – молоденька вчителька від хвилювання аж зашарілася, – привітати вас, процитувавши давньогрецького філософа, книгу про котрого написав наш земляк… – Я перепрошую, – малюк Данько заклопотано поправив солідні окуляри. – Я перепрошую,
МОНОЛОГ ВІРТУАЛА
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2020/09/1tri-bajannya-kazka-685x275.jpg)
Не знаю, хто як, а от я, до прикладу, дня без фізкультури прожити не можу. Де тільки який забіг намічається, а я уже там. Оце недавно марафон у пустелі був. Спекотище, не приведи Боже! Гарячий пісок дірки на кросівках випалює. Верблюди від спраги очі закочують, а ми біжимо. Марку
НАША ЛЮДИНА
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2020/07/наша-людина-685x275.jpg)
Дід Матвій облизав ложку в очікуванні ще якоїсь страви, та схоже було на те, що жінка не збиралася подавати друге, а навпаки, заходилася чепуритися перед дзеркалом. – Ти, Вірко, що вже?.. – чоловік посунув миску на край столу. – Чимось невдоволений? – дружина якраз прилаштовувала заколку на голові. –
ВАРЕННЯ З ПОЛУНИЦІ
![](https://kray-kp.org.ua/wp-content/uploads/2020/05/до-маслової-685x275.jpg)
Пила не вгавала вже третій день. Це через неї на Семеновича, котрого зазвичай уночі міг розбудити хіба що ядерний вибух, напало безсоння. Місяць уповні, заглядаючи у вікно, ніби підморгнув по-змовницьки: «Що, брате, дістала тебе благовірна? Нічого, кріпись, важко перші п’ятдесят років, а там…». Зовсім забула сказати, що цією пилою,