МАЙЖЕ НАЯВУ

Автор: | Опубліковано Гумор Немає коментарів

– Отже, дорогі першокласники, відкладіть вправо планшети, вліво – айфони, мені ж хочеться в оцей урочистий день, – молоденька вчителька від хвилювання аж зашарілася, – привітати вас, процитувавши давньогрецького філософа, книгу про котрого написав наш земляк…

– Я перепрошую, – малюк Данько заклопотано поправив солідні окуляри. – Я перепрошую, Мальвіно Георгіївно, що таке «цитата» – я розумію, бо ж не так давно ознайомився з «Цитатником» Мао-Цзе-Дуна в «Google», але що таке «книга»?

– Може, це щось їстівне»? – мрійливо припустив міцненький, червонощокий Вовчик.

– Вовчику, не тупи, – мало не прикрикнула на нього руденька Зіночка. – Ти ж чув, як учителька сказала, що «книгу… написав», а не «випік» або «насмажив»… Різницю відчуваєш?

Після чого всі, як за командою, повернули голови до Тьомича, котрого ще з молодшої дитсадкової групи вважали якщо не академіком, то д-у-у-же поміркованим хлопчиною. Отож, Артемко мав висловитися з цього приводу.

Той, почухавши за звичкою потилицю, мовив: «Ну, що не їстівне – це факт. Зінаїда має рацію, та мушу взяти паузу, щоб поміркувати»…

– А може, а може це, – несміливо пискнула сором’язлива Тата, – діжечка, в котрій сидів Діоген… Я колись у мультику бачила…

– Ха! Діжечка! – зареготав нестриманий Родька. – Оце придумала! Віднині називатимемо тебе, Татко, «Діжечкою»…

І тут здійнявся такий гамір: хтось захищав Татку, а дехто голосно ділився своїми гіпотезами із сусідами по парті. Розгублена вчителька змушена була взяти до рук дзвіночок, аби закликати до порядку галасливу аудиторію, і… прокинулася.

Мальвініна мама, прилаштовуючи тацю з кавою і свіженькими банановими млинцями, посміхалася: «Тепер, доню, маєш уставати раненько, вже й будильник просигналив…».

Мальвіна Георгіївна, накидаючи халатик, стурбовано глянула на шафу: «Мамо, а куди поділися наші книги?».

– Та куди, – здивувалася мама, – на антресольки заклала, бо ж ти ними все одно не користуєшся, усе в ноутбуці сидиш…

Дівчина притьмом дістала розкладну драбину: «Ні, мамо, скарбам там не місце!».

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар