Гумор
Собаки, на вихід!
До мене прибився пес. Згідна, що не здивувала, бо ж це не телиця чи принаймні хоча б курка-несучка… Та все ж приємно. Припнула його за ланцюжок, миску з наїдками поставила – буде кому тепер охороняти. Та якийсь хробачок зсередини підточує моє сумління, бо ж точно знаю, що пес баби
Коли мовчання – золото
Навіть сіра осіння мряка не могла зіпсувати Григорію Оверковичу настрій, коли вранці виходив з дому. Може, через смачний наваристий борщик чи ніжні, як пелюстки троянди, голубці, які так шикарно готує його Степанида. Так, можливо, але головна причина була не в тім. Учора приймач повідомив чудову новину про прийняття «Закону
Популізму – зась!
Мусій Автономович, збираючись уранці на прийом до лікаря, роздивлявся старі шкарпетки. За великим рахунком, вони більше нагадували рибальську сітку в мініатюрі – латати їх було марно. Зітхнув сумно, та всередині якийсь голос бадьоро підказував пенсіонерові, що, мовляв, не переймайся, бо ж надворі щойно жовтень розпочався – тож які шкарпетки,
Анжеліка і Кінь (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Анжеліка вже давненько сидить на дивані, не злізаючи з нього. Ні, ні, читачу, дівчина, боронь Боже, не інвалід. Та й сидить вона не на якомусь там дивані, а на білому, ще й шкіряному. Чому? А як ви накажете, дорогі мої, чекати принца на білому коні? От сидить, сидить вона,
Навіртуалили, або Що занадто, те не здраво…
Ну, як не позазадрити людям, які живуть поруч із Близнюченками – сім’єю дуже-дуже позитивною! І якби ви наразі захотіли б через якусь шпарину «впіймати» у сусідів негатив, вам би це не вдалося, бо жодного разу хазяїн не лаяв дружину за пересмажені котлети, не шпетив свого нащадка, називаючи його бовдуром
У Колумбії пес навчився купувати собі продукти
У коледжі Колумбії пес довгий час спостерігав за тим, як студенти купують їжу, і навчився робити те ж саме, повідомляє The Dodo. Щоб купити їжу, тварина приносила продавцям листочки з дерев. – Він сидів у магазині і спостерігав, як студенти купують собі щось поїсти під час перерви, наприклад, печиво.
Хай димить лише біля мангалу (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Насолоджуючись по-весняному ніжним ароматом квітневого ранку, здригаюся раптом від задушливого диму, що огортає всю зупинку, викликаючи в мене, зокрема, панічний страх безвиході. Намагаюся інстинктивно сховатися, та бачу перед собою велетенську цигарку, на одному кінці котрої – вогник, а на другому… – дурень. Не поспішай, любий читачу, осуджувати мене за
1 квітня – День гумору
Купуйте тільки у нас… (фейлетон) Зустрівся я із давнім знайомим. Уже пенсійного віку. – Ви патріот нашого міста? – поцікавився він, тримаючи авоську з продуктами, купленими на місцевому ринку, та підозріло оглядаючи на лацкані мого піджака пам’ятний знак з нагоди 90-річчя Кам’янець-Подільського району. – Скажіть чесно: ви його заслужили
Віддав сина у науку (придибенція від “Краю Кам’янецького”)
Юхим Сидорович місця від тяжкої жури собі не знаходив. Іншим батькам діти велику радість приносять, а йому – самі клопоти та переживання. І дня не проходить, аби його рідне чадо, синочок Артур, якогось коника не викинув, не здивував сусідів та вчителів школи своєю неординарною поведінкою. Тільки й чується звідусіль:
Про віртуальне м’ясо, шкідливе печиво та рибу, що вислизає з рук. На злобу дня від “Краю Кам’янецького”
У просторому м’ясному павільйоні так тихо, що чутно, як остаточно заплутавшись у температурних перепадах кам’янецької зими, знервовано дзижчить муха за скляною вітриною. Та щойно грюкнуть масивні вхідні двері, продавці майже одночасно повертають шиї в тому напрямку, маючи вже напоготові принадні посмішки й найпереконливіші аргументи, аби завоювати потенційного покупця, котрий,
