ВІДЛУННЯ ПОДІЛЬСЬКИХ БАСТІОНІВ: ПОЕТИЧНА МАНДРІВКА МУЛТАНСЬКИМ ПРИКОРДОННЯМ ЮЗЕФА РОЛЛЄ
Цей текст із глибокою шаною та вдячністю присвячується 197-й річниці від дня народження видатного лікаря, історика, краєзнавця, письменника та громадського діяча, кам’янчанина Юзефа Аполлінарія Роллє – людини, яка повернула нашому краю його історичну душу. Минають роки, століття змінюють одні одних, але його слово залишається таким же міцним, як і камінь подільських твердинь. Цей есей – скромний вінок пам’яті на чоло того, хто навчив нас чути голос руїн.
Поділля – це земля, витесана з каменя, омита ріками крові та освячена вітрами свободи. Саме тут, де глибокі каньйони Смотрича та Дністра прорізають сиву землю, колись пролягав омріяний і водночас проклятий кордон. Мултанське прикордоння… Сама назва дихає порохом, турецьким шовком, брязкотом татарських шабель та шепотом вікових дібров. І ніхто не зміг почути цей шепіт виразніше, ніж Юзеф Аполлінарій Роллє, лікар за фахом, але поет та архіваріус за покликом душі. Його монументальний тритомник “Замки Подолля на мултанському прикордонні” – це не сухий перелік дат чи холодний опис фортифікацій. Це розгорнутий сувій історичної пам’яті, де кожна сторінка б’ється, наче живе серце. Роллє не просто досліджує руїни, він здійснює акт магічного воскресіння.
Під його пером оживають посірілі від часу оборонні мури Кам’янця, Жванця, Скали, Чорнокозинців та десятків інших твердинь, що тримали на своїх плечах небо християнської Європи проти загрози зі Сходу. Але перш, ніж ці замки постали на папері, Юзеф Роллє здійснив свій тихий, щоденний подвиг. Вечорами, після виснажливої лікарської практики, він занурювався в морок і тишу архівних паперів. У напівтемряві, часом при світлі свічки, його пальці гортали пожовклі, напівзотлілі пергаменти, судові книги, приватні листи та давні інвентарі. Лікар Роллє буквально струшував віковий пил забуття з літописів, рятуючи від хронічної смерті імена героїв, плани бастіонів та таємниці кохання. Його праця нагадувала роботу археолога людських душ: з клаптиків розірваних документів та старовинних напівстертих печаток він по крихтах збирав величну мозаїку подільської історії.
Читаючи ці три томи, зібрані з архівного попелу, ти наче ступаєш на старий подільський брук, оповитий вечірнім туманом. Перший том зустрічає тебе брязкотом зброї та величчю перших фундацій. Він малює портрети коріння: як із дикого ландшафту, з благословення князів Коріатовичів, виростали перші вежі, що згодом стали легендарними.
Другий том занурює у вогонь і драму XVII століття. Це епоха козацьких воєн, османської навали та кривавих облог. Роллє з неймовірним психологізмом змальовує трагедію людей, затиснутих між жорнами двох світів. Перед очима постає заграва над фортецями, чути плач бранців та горді вигуки захисників.
Третій том – це тиха, ностальгічна осінь подільських замків. Час, коли порох розвіявся, кордони змістилися, а величні гнізда шляхетських родів перетворилися на романтичні руїни, що заростають плющем та полином. Це роздуми про плинність буття, про те, як природа забирає назад те, що колись належало війні. Юзеф Роллє пише як митець: його мова барокова, образна, сповнена метафор та глибокого суму за епохою лицарства. Він бачить у замкових руїнах не просто каміння та вапно, а “застиглу музику героїзму”. Для нього кожна вежа має обличчя, а кожен підземельний хід – власну таємницю. Його праця – це міст через прірву століть, перекинутий для того, щоб ми, нащадки, проходячи повз старі мури, чули не просто свист вітру, а голоси тих, хто тримав це прикордоння.
“Замки Подолля” Роллє – це святе письмо нашої регіональної ідентичності. Це нагадування про те, що Поділля ніколи не було окраїною; воно було щитом, ареною великих пристрастей та колискою незламного духу. І доки живуть ці три томи, фортеці на мултанському рубежі ніколи не будуть зруйновані остаточно: вони вічно стоятимуть у фортеці нашої спільної пам’яті.
Минулого року у видавництві “ПП Зволейка Д.Г.” вийшов мій переклад першого тому “Замки Подолля на мултанському прикодонні”. Українською мовою це було зроблено вперше. У ці дні видавництво приступило до випуску вже другого тому. Сьогодні, через півтора століття, відбувається нове, омріяне диво. Слово Юзефа Роллє нарешті зазвучало тією мовою, якою розмовляли навколишні подільські села, якою співали козаки на бастіонах і шепотіли трави мултанського степу.
Це не просто видавничий процес – це священний акт повернення боргу рідній землі, коли перекладач, наче співавтор вічності, прокладає мовний міст від старого польського тексту до сучасного українського серця. Кажуть, що час безжальний до каміння: фортеці руйнуються, бастіони осипаються, а старі мости падають у річкові каньйони. Але праця перекладача доводить протилежне. Цей переклад – не просто інтерпретація тексту, це мистецтво невидимого зодчества. Перекладач бере потьмянілі від часу іншомовні цеглини смислів Юзефа Роллє і власною душею, наче розчином, скріплює їх наново, зводячи фортечні мури подільської історії вже у просторі українського слова. Він є тим таємничим будівничим, який не дозволив замкам розсипатися на прах забуття. Кожне перекладене слово – це відбудована бійниця, кожен розділ – реставрована вежа. І тепер, коли другий том готовий відкрити свої брами, ми бачимо, як старе мултанське прикордоння оживає, стаючи неприступною і вічною цитаделлю нашої національної пам’яті.
Доки живуть ці томи, доки каміння говорить солов’їною, фортеці на мултанському рубежі ніколи не будуть зруйновані остаточно – вони вічно стоятимуть у неприступній твердині нашої спільної пам’яті.
Юлія ЛИСКУН, перекладачка, президентка Подільського українського історико-краєзнавчого товариства “АДСКРІПТУС” імені Юзефа Ролле.
Автор:
admin
