Історія села Панівці станом на 1900 р.

Село Панівці розташоване в гарній, мальовничій місцевості біля річки Смотрич, за 7 верст від Кам’янця. Місцевість здорова, грунт чорнозем, на ньому добре родять пшениця та кукурудза. Село складається з трьох частин: Драчківки, Мурованих, а також Старих Пановець (нині називають Верхніми та Нижніми Панівцями). Ці поселення розташовані обабіч звивистих берегів р.Смотрич у такому порядку: найвище – Драчківка, далі ідуть нижче за течією річки Муровані та Нижні Панівці.

Загалом село належать до старих поселень. В історичних документах воно згадується з половини ХV ст. В ХVІ ст. Панівці були містечком і належали Ячимирському, а потім Черминському, який придбав частину Ячимирського.

Черминський мав двох дочок, одна з яких вийшла заміж за Блажовського, друга – за Миколая Потоцького, генерала Подольського, який придбав у повну власність і частину Блажовських. Спадок останнього одержав один із п’яти його синів Іван (1555-1611 рр.), який був бездітним, а після смерті Івана спадок отримав наймолодший брат Стефан, воєвода Брацлавський, одружений із Маріанною (чи Марією) Могилянкою, дочкою Ієремії Могили, господаря Молдавії (1593-1607 рр.), від котрої мав трьох дочок. Після смерті Івана Потоцького 1631 р. його вдова вийшла заміж вдруге за Фірлея, воєводу Сандомирського, а коли і цей її чоловік помер 1634 р., жила в Кам’янці й була до кінця життя православною. Частина Пановець складала вдовину долю її дочки Софії-Вікторії Потоцької, католицької монахині Кам’янецького домініканського кляштору. Оскільки остання розпочала будівництво кляштору в Кам’янці, а на це потрібні були кошти, то Могилянка позичила в свого племінника Миколи Потоцького сорок тисяч злотих під заставу Пановець та Шутновець.

Друга донька Стефана Потоцького Олександра вийшла заміж за Миколая Коссаковського, а третя, Іоанна, – за Вацлава Вельєгорського. Вони одержали в спадок Панівецький маєток. 1727 р. Домінік Коссаковський уступив своїй тітці Вельєгорській свою частину Пановець, а онук останньої, Михайло Вельєгорський, продав 1759 р. Панівці генералу Павлу Старжинському. У той час так званий Панівецький ключ складали: Панівці Нижні, Драчківка, Шутнівці, Устя, Сокіл (частина) і Завалля. Більша частина цих маєтків, як і Панівці, на початок ХХ ст. ще перебували в руках спадкоємців генерала Павла Старжинського.

Панівці в минулому зіграли важливу роль в історії краю. Тут був замок, збудований Іваном Потоцьким у другій половині ХVІ ст. Його двічі штурмували турки (1621 р. – Осман, 1633 р. – Абаз-паша), проте споруда обидва рази витримала осаду. 1651 р. козаки під проводом Джерджалія після безуспішного штурму Кам’янця 19 травня взяли Панівецьку фортецю, причому їм відкрив ворота якийсь поляк Тржилатковський, домовившись про отримання за це чину полковника козацьких військ. Проте козаки, вступивши в замок, повісили його за зраду своїх.

Відновлений у другій половині ХVІІІ ст., замок тимчасово оживився, коли його зайняли конфедерати (1769-1770 рр.), а потім помаленьку перетворився в руїну. Його залишки збереглися до цього часу. На високому березі Смотрича височіють старі стіни колишньої фортеці, утворюючи неправильний багатогранник. Вони входили до складу поміщицького саду. Тут же виднівся дім власника Пановець. Тут було багато цікавих будівель, які на початку ХХ століття служали конюшнею, сараєм і коморою. З 1595 р. в них розміщалася кальвінська вища школа чи академія і одночасно, з 1601 по 1611 роки, – польська друкарня. Все це облаштував старанний реформатор Іван Потоцький. Друкарню очолював Лаврентій Малахович. Відомо сім видавництв Панівецької друкарні.

З боку колишньої академії розташовувалося щось у вигляді башти (внизу – квадратної, вгорі – восьмикутної), яка закінчувалася покрівлею у вигляді низького купола – це кальвінська каплиця, перетворена після смерті Івана Потоцького його спадкоємцями в католицьку каплицю. В склепі під цією каплицею похований сам засновник академії, померлий 1611 р. під Смоленськом.

До Пановецького приходу належали села Панівецька Мукша, або Слобідка, з невеликим поселенням Лісові Панівці. В Панівцях у ХVІ ст. було дві православні церкви. У ХVІІІ ст. існували три церкви з окремими приходами. Залишилася, щоправда, лише одна – Успенська.

У Старих Панівцях у першій половині ХVІІІ ст. була церква до половини кам’яна, а вгорі дерев’яна. Близько 1758 р. тут збудована нова кам’яна церква зусиллями економа Антонія Домбровського та місцевих прихожан. У 1860 р. біля входу в церкву прибудували кам’яну дзвіницю.

У Нижніх Панівцях була церква в ім’я святого великомученика Дмитра Солунського. За описами візити, вона була зроблена з хмизу, обмазана глиною та побілена. 1758 р. вона мала тільки одні священицькі обладунки. Церква проіснувала до кінця ХІХ століття завдяки підтримці прихожан.

Станом на 1900 р. пройшов розподіл панівецьких маєтків. Одна частина Нижніх Пановець перейшла до власника Мурованих Пановець, а друга – до власника с.Шутновці. З цієї причини розділився також приход. Одна частина була приєднана до Успенської пановецької церкви, друга – до шутновецької. Земля церкви Нижніх Панівців перейшла у власність шутновецької церкви. Місце, де була Дмитріївська церква, обнесено ровом, на місці престолу стояв хрест, а навкруги – багато надмогильних хрестів.

Драчківка заснована якимось поселенцем Феодором Драчкою, який заклав тут перший приходський храму на честь Введення Пресвятої Богородиці. Це, ймовірно, було близько 1716 р. Саме цього року була видана власницею Пановець Вельєгорською презента першому священику Андрію. Ця церква була зовсім бідна, крита соломою (1740 р.). В 70-х роках того ж століття храм  був капітально відремонтований, проіснував він до 1853 р., коли його приход був  приєднаний до Успенської церкви Старих Пановець.

Драчківська церква не була бідною, мала угіддя. А вже в другій чверті ХІХ століття  47 десятин земель цієї церкви перейшли до рук власників с.Панівці.

У Панівецькому приході налічувалося 845 чоловіків та 864 жінки прихожан. Церковна земля: садиба – 1 дес. 1191 саж., орна – 57 дес. 1277 саж. Причтові приміщення збудовані поміщиком у 1885 р. У приході діяли три школи: церковно-приходська у Верхніх Панівцях з 1883 р. поміщалася у власному новому вигідному домі, дві школи грамоти: одна – в Нижніх Панівцях (з 1894 р.), друга – в Мукші-Пановецькій (також з 1894 р.).

Підготував Володимир НАКОНЕЧНИЙ, історик-краєзнавець (за матеріалами Юхима Сіцінського).

Поділитися в соціальних мережах