ЖІНКА, ЯКА ЗБУДУВАЛА КАПЛИЦЮ: ІСТОРІЯ ВІРИ, ЖЕРТОВНОСТІ ТА ВДЯЧНОСТІ

У невеличкому селі Зіньківці, яке колись було містечком, а географічно просто межує з Кам’янцем через річку Смотрич, на подвір’ї однієї з мешканок села, вже понад десять років стоїть духовна перлина — римо-католицька каплиця, збудована не коштом громади чи фонду, а завдяки одній-єдиній людині. Її ініціаторка — пані Людмила КРИЩЮК, яка повірила, що віра здатна не лише гори рухати, а й зводити святині.

 

НАРОДЖЕНА У СЕРЦІ

Ідея збудувати каплицю з’явилася у пані Людмили давно. Спочатку вона звела невеличку альтанку на своїй садибі, куди приїздили ксьондзи на службу та сповідь. Це не було спонтанним рішенням, а радше — відповіддю на глибоке внутрішнє прагнення.

– Я пообіцяла Богові: якщо вийду з тієї темряви, якщо зцілення прийде — я подякую так, як зможу. І каплиця стала моєю подякою, — ділиться вона.

У її житті було все: важкі випробування, втрати, але віра залишалася незмінною опорою. У момент, коли здавалося, що допомоги чекати нізвідки, саме молитва стала тим світлом, яке повело вперед.

 

КАПЛИЦЯ, ЯК ПАМ’ЯТЬ

Для когось такий крок міг би здатися дивним чи надто коштовним. Але для пані Людмили це не було жертвою — навпаки, великою честю.

Каплиця тут же, поруч з альтанкою, будувалася із ретельно підібраними матеріалами, за проектом, який вималювала її глибока уява. Будівля невелика, але вишукана: з елементами традиційної сакральної архітектури, витонченими вітражами та оздобленням, яке створювалося вручну.

Особливе місце займають образи Матері Божої, Ісуса Милосердного, святої Фаустини Ковальської, яку жінка обрала не випадково. Її постать багато років була для неї джерелом сили та надії. А ще тут з вдячністю до світлої пам’яті вміщено портрети колишнього настоятеля Зіньковецької парафії Валерія Якубчика та пробоща Домініканського костелу Алойза Кособуцького. Саме вони багато років трудилися на Господній ниві цього невеличкого села…

 

БЕЗ СПОНСОРІВ, ФОНДІВ І ГРАНТІВ

Вона не зверталася за допомогою до спонсорів чи організацій. Це її особистий дар Богові. Усі витрати на будівництво каплиці пані Людмила покрила самостійно.

– Я не хотіла, щоб ця каплиця належала якимось структурам. Вона — для людей, для кожного, хто шукає тиші, миру, молитви, — пояснює з любов’ю.

Сума витрат не розголошується, але, за словами очевидців, мова йде про сотні тисяч гривень. Щоправда, в дечому допомогли односельці, як-от озеленення території чи прибирання, разом облаштовували під’їзд до каплички (від владних структур треба ж усього чекати роками)…

 

МІСЦЕ МОЛИТВИ І ЄДНОСТІ

Після освячення каплиця стала новим духовним осередком не лише для села, а й для навколишніх громад. Тут відбуваються молебні, правиться Літургія, а головне — сюди приходять ті, хто шукає тиші й розмови з Богом.

– Це місце — немов ковток свіжого повітря. Не треба пояснювати, чому ти тут. Просто приходиш і мовчиш. А Бог чує, — каже одна з місцевих мешканок.

Духовенство з вдячністю прийняло цей дар. Під час освячення каплиці були присутні представники єпархії, які відзначили глибоку жертовність і силу віри її засновниці.

– Пані Людмила, – каже єпископ Леон Дубравський, – це людина надзвичайно глибокої віри! Не часто зустрінеш таких…

 

ДУХОВНА СПАДЩИНА ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

Пані Людмила ніколи не шукала слави. Вона навіть просила, щоб її ім’я не популяризувати. Для неї головне — щоб це місце служило людям і Богові.

Ми з Людмилою Крищюк навчалися у паралельних класах, в третій школі, на Польських фільварках. Тоді кожний з нас мав свою мрію, свою життєву дорогу. Тепер я так захоплююся саме її вчинком, який гідний справді великої поваги!

Сьогодні каплиця на Зіньківцях відкрита для всіх — не лише вірян римо-католицької конфесії. Сюди приходять помолитися і православні, тут часто бувають мандрівники, туристи, діти, котрі приходять разом з дорослими.

– Я хотіла збудувати не просто стіни, а місце присутності Бога. Нехай ця каплиця буде нагадуванням, що добро й віра ніколи не минають марно, — підсумовує жінка.

Ця історія — не про архітектуру чи гроші. Це розповідь про одну людину, яка наважилася зробити великий вчинок із вдячності та віри. У світі, де панує споживацтво й байдужість, вона — приклад того, що щире серце може творити дива.

І, можливо, ця каплиця збудована не лише з цегли та каменю: вона збудована з найміцнішого – з Любові.

Юлія ЛИСКУН.