Долі людські
ПОГЛЯД КРІЗЬ ПРИЗМУ СТОЛІТЬ
Світлій пам’яті настоятеля монастиря ордену Павла Першого Пустельника (отців-паулінів) в Україні Алоіза КОСОБУЦЬКОГО У заповідній частині Кам’янця привертає увагу велична культова споруда, яка є домінантою не тільки вулиці Домініканської, але і центральної частини Старого міста. Кам’яна плита з написом та герби на головному фасаді будівлі виразно вказують на її
ЗА ЛЮДЯНІСТЬ І ЧЕСНІСТЬ ПОВАГУ ЗАСЛУЖИВ
Багато води утекло з тих пір, минуло літ і літ – понад півстоліття, а Василь Григорович і досі достеменно пам’ятає, як напередодні нового, 1967-го року, Ганна Іванівна Гніздовська, вчителька української мови і літератури Зіньківської середньої школи, що на Віньковеччині, оголосила, що учень 7-го «в» класу Васько Ковальчук написав найкраще
ІНШОЇ ПОЗИЦІЇ НЕМА
Свій перший військовий досвід Анатолій МАЛАЙДАХ набував десь так у класі сьомому. Шкільний товариш поцупив у тата-військового, котрий поїхав у відрядження, пістолет, тож було вирішено випробувати себе в стрілецькій справі. Щоранку веселий гурт відчайдухів йшов не на уроки, а на закинутий полігон, де, хизуючись один перед одним, вправлялися у
ЗАЛЮБЛЕНИЙ У СЛОВО І ЖИТТЯ
ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТА І ПИСЬМЕННИКА МАР’ЯНА ІВАНОВИЧА КРАСУЦЬКОГО Відомому українському журналістові, багаторічному редакторові Кам’янець-Подільської міськрайонної газети «Край Кам’янецький», письменнику, автору гостросюжетних романів «Довга дорога вночі», «Павутиння», «Крик білої ворони», «Біг з перешкодами» («Редакція»), «Розрив-трава на лютих перехрестях», «Злива», багатьох збірок повістей, оповідань та новел, почесному професору
ВІДДАВ ЗА БАТЬКІВЩИНУ НАЙДОРОЖЧЕ
Коли закохані стають на рушник щастя, то мріють жити у злагоді, любові до кінця свого життя. Так було і з Юрієм та Вікторією БУЖІЄВСЬКИМИ. Вони познайомилися, коли їй було 17, а йому – 22. Статний юнак, який тільки що повернувся з армії, так полонив серце дівчини, що вона не
ЗДІЙНЯЛИСЯ РАЗОМ ДО САМОГО НЕБА
Вони закохалися ще за шкільною партою. І ніяк не уявляли життя один без одного. З того часу молоде подружжя Андрія та Марини ТВЕРДОХЛІБІВ завжди крокувало разом. Вони були дві половинки цілого, що зветься Вірністю. Мабуть, десь на небесах розпорядилася доля так, що на світ вони теж з’явилися майже одночасно:
ЩОБИ СУСПІЛЬСТВО СТАЛО КРАЩИМ
У дитинстві Елеонора з двоюрідним братиком любила таку гру: необхідно було серед декількох матеріальних або ж і віртуальних речей обрати щось одне. І це було зовсім непросто – зупинитися на чомусь значущому, найсуттєвішому. Пройдуть роки, і за родом своєї професії Елеонорі КУЗНЯК-ГОДЛЕВСЬКІЙ доведеться знову обирати, але тепер між добром і
ГАРНА ЗВИЧКА НЕЗБОРИМА
Щодня неспішною ходою (а вже й роки) йде знайомою дорогою до відомого в місті підприємства. Піднімаючись на третій поверх, прямує до свого робочого місця, на котрому закріплений вимпел «Майстер – золоті руки». І так уже шістдесят із солідним «хвостиком» років. Оскільки людей з одним-єдиним записом у трудовій книжці не
Я ПОТРІБЕН ЛЮДЯМ, А ВОНИ – МЕНІ
Володя ЛАБАНСЬКИЙ зі Слобідки Гуменецької ніби й нічим особливим не відрізнявся від своїх однолітків, на долю котрих випала окупація, повоєнна розруха, голод 1947-го, часом серйозні травми, отримані на замінованих полях чи лісових галявинах, мрія про справжній футбольний м’яч, а не з ганчір’я. І все ж було в ньому щось
СИЛИ НАДАЄ ВІРА В КРАЩЕ
Невимовно важкими і нестерпно болючими стали для Івана ЗАГОРОДНЬОГО дні та місяці, коли після дев’яти складних операцій лікарі винесли суворий вирок: «Зір не повернеться – незворотнє відшарування сітківки». Але коли тобі лише сорок, і ще не так давно твоя кар’єра була на піку, дуже непросто змиритися з тим, що
