09.05.2025
Повертаюся до надрукованої статті в газеті «Край Кам`янецький» від 15 липня 2022 року. Риторичний мій вигук, що був на початку
Читати
09.05.2025
Щороку навесні із настанням тепла і пробудженням рослин активізуються іксодові кліщі. Ці небезпечні для людей і тварин істоти найбільш активні
Читати
08.05.2025
Подільське українське історико-краєзнавче Товариство імені Юзефа Роллє 21 січня відзначило чергові роковини смерті видатної постаті, генія нашого Подільського краю Юзефа-Аполлінарія
Читати
02.05.2025
ГОРОХОЛІНСЬКА Віта Йосипівна екс депутатка Кам’янець-Подільської районної ради, нині працює військовою адвокаткою. Її шлях — це приклад трансформації від політичної
Читати
30.04.2025
"Дякую, що хвацько вирулював від дронів і привіз нас додому живими-здоровими", – так група саперів дякувала побратиму Юрію після ротації.
Ще
Читати
28.04.2025
За свою багаторічну журналістську практику звернула увагу на особливий підхід до написання матеріалів: є такі, що з невимовним трепетом і
Читати
24.04.2025
Там, де стихає звук вибухів, починається інший фронт — психологічної підтримки словом, поглядом, жестом. Саме за цією формулою працюють військові
Читати
18.04.2025
Дерево з давніх-давен використовувалось у побуті населення. Подільські річки, проклавши шлях до Дністра в каньйоноподібних долинах, що були багаті на
Читати
Батьки школярів нервують з приводу можливого очного навчання з 1 вересня. Та хтозна, де дітям безпечніше… «У підвалі школи точно краще, ніж у коридорі вдома», «Школи стануть ціллю номер один і масовими могилами», – думки батьків щодо безпечності отримання знань кардинально розходяться. У соцмережах сперечаються про надійність підвалів, небезпеку
Дорогі наші учні, вчителі, батьки! Від щирого серця вітаємо Вас з початком нового навчального року, з Днем знань! Шкільні роки − особливий період у житті кожної людини. Це найщасливіший, найбезтурботніший час, коли все життя здається ще попереду. Яким буде ваше майбутнє, залежить від вас. Діти! Оцінюйте своє життя через
У вівторок, 30 серпня, депутати знову зібралися на 21 (позачергову) сесію Кам’янець-Подільської міської ради, аби все таки розподілити гроші від додаткових надходжень до місцевого бюджету. Нагадаємо, минулого тижня міські обранці так і не змогли визначитись, куди ці кошти спрямувати. Для того, щоб ще раз обговорити це питання і дійти
В дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. А. Малишко. У традиціях українського народу надзвичайно велике значення
Нещодавно за круглим столом зібралися представники «Українського клубу», Польського товариства ім. Юзефа Ролле, науковці міста, громадські активісти – зокрема науковці-історики професор Віталій Лозовий та Валерій Нестеренко, громадські активісти Станіслав Нагорняк, Олена Шишкіна, Валентина Михайловська, Степан Щепанський, кінорежисер Андрій Черних, настоятель Кафедрального костьолу святих апостолів Петра і Павла Роман Тварог.
Їх звела війна буйноквітучого травня – на третій місяць повномасштабного вторгнення росії в Україну. Двадцятидворічному кулеметнику Віталію, сержанту за контрактом, під час одного із запеклих боїв на Донецькому напрямку ворожа куля добряче зачепила передпліччя. І хто знає, як це поранення у подальшому відбилося б на його здоров’ї, якби військова
У День Державного Прапора України, 23 серпня, Кам’янець-Подільська міська рада зібралася на 21 (позачергову) сесію, аби розподілити близько 19 млн гривень. Це кошти, які міський бюджет отримав додатково, тож їх вирішили розподілити на найбільш нагальні потреби міста. Напередодні на засіданні бюджетного комітету депутати від опозиції і міський голова Михайло
Володя ЛАБАНСЬКИЙ зі Слобідки Гуменецької ніби й нічим особливим не відрізнявся від своїх однолітків, на долю котрих випала окупація, повоєнна розруха, голод 1947-го, часом серйозні травми, отримані на замінованих полях чи лісових галявинах, мрія про справжній футбольний м’яч, а не з ганчір’я. І все ж було в ньому щось
Це мій СИН. Це наш ДАН. Просто син, простих, звичайних батьків, не «депутатський» синок, не «суддівський». Просто СИН. Найкращий СИН. Він пішов у небуття за нас всіх. Він – Народний Герой України. Але для батьків не треба дітей-героїв, для батьків потрібні живі діти. Треба, щоб приїжджали невістки, онуки. Треба,
Ім’я Олега Анатолійовича ВОЙЦЕХІВСЬКОГО – нашого земляка з невеличкого подільського села Шутнівці, як і імена тисяч українців, що полягли в боях за незалежність держави, назавжди буде вписано в історію молодої суверенної країни. Звичайний хлопець зі звичайної родини, закінчивши школу й ПТУ №14, де здобув професію токаря, не цурався жодної
