26.06.2025
Нещодавно жителі Чемеровецької громади мали можливість побачити на Центральній площі селища 6 автівок, які в подальшому вирушать до місця призначення.
Такий
Читати
26.06.2025
Історія з Польськофільварецьким кладовищем досить дивна та заплутана. Краєзнавці та історики відсилають нас орієнтовно в північний бік Кам'янця, де сьогодні
Читати
26.06.2025
Як пройти по місту, щоб бути ніким не поміченим? Стати невидимкою - то це нашіптування з книжок, а ось реально
Читати
25.06.2025
Під таким гаслом був проведений перший у Кам’янці-Подільському і другий із серії тренінгів з розвитку підприємницьких навичок у Хмельницькій області.
Читати
18.06.2025
Нещодавно минуло 100 років з часу заснування Хмельницької обласної Спілки краєзнавців. Це свято всіх тих, хто досліджує любе серцю Поділля
Читати
18.06.2025
19 квітня 2025 року — цей день увійшов в історію Староушицької громади. Саме цього дня повернувся Захисник України, син нашої
Читати
18.06.2025
Коли проходиш повз "білий дім" і над тобою кружляє тисячна зграя ворон та граків, які збираються на осінню толоку, мимоволі
Читати
29.05.2025
У 2023 році в «Джордан Холі», у Бостоні, духовий оркестр виконав «Гімн України». Диригентом цього історичного дійства був наш земляк
Читати
В останній день року в Соледарі загинув майор інженерних військ Аркадій МУЛЯР. Ті, хто добре знав його, просто не могли повірити в це, адже Аркадій Васильович був професійним військовим із величезним бойовим досвідом (ще з 2014 року боронив кордони України на сході). 311 днів майор Муляр провів у місцях
Знову повторюсь, що гинуть найкращі – і це насправді не якась чергова фраза. Руслан БОДНАРЕНКО, уродженець с.Вітківці, був саме з таких. Син лікаря, котрий після Чорнобиля, набравшись смертоносних берів, пішов із життя у сорок сім. Після закінчення школи Руслан проходив строкову, деякий час після того служив у державному кримінально-виконавчому
ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТА І ПИСЬМЕННИКА МАР’ЯНА ІВАНОВИЧА КРАСУЦЬКОГО Відомому українському журналістові, багаторічному редакторові Кам’янець-Подільської міськрайонної газети «Край Кам’янецький», письменнику, автору гостросюжетних романів «Довга дорога вночі», «Павутиння», «Крик білої ворони», «Біг з перешкодами» («Редакція»), «Розрив-трава на лютих перехрестях», «Злива», багатьох збірок повістей, оповідань та новел, почесному професору
Не про всяку людину можна сказати: «Я мав честь з ним служити». А про загиблого сержанта (старшину за посадою) інженерної бригади Олександра ШВЕЦЯ так відгукується багато людей. Це був професіонал високого класу, що особливо цінується у саперних підрозділах. «Йому було лише 45, – згадує його побратим, старший солдат Сергій,
Ще восьмого грудня він завітав до рідної домівки, а 23-го місто проводжало Віктора МАМЧУКА в останню путь. Серед тих, хто прийшов попрощатися з 33-річним бійцем ЗСУ, оператором групи 2-го загону однієї з військових частин, старшим матросом було немало чоловіків, які не могли стримати сліз… «Він був, – згадує учителька
Коли закохані стають на рушник щастя, то мріють жити у злагоді, любові до кінця свого життя. Так було і з Юрієм та Вікторією БУЖІЄВСЬКИМИ. Вони познайомилися, коли їй було 17, а йому – 22. Статний юнак, який тільки що повернувся з армії, так полонив серце дівчини, що вона не
Вони закохалися ще за шкільною партою. І ніяк не уявляли життя один без одного. З того часу молоде подружжя Андрія та Марини ТВЕРДОХЛІБІВ завжди крокувало разом. Вони були дві половинки цілого, що зветься Вірністю. Мабуть, десь на небесах розпорядилася доля так, що на світ вони теж з’явилися майже одночасно:
Взялися разом і зробили. Так було прийнято в нас, українців, віддавна. Не чекати, коли хтось за тебе все вирішить, а самим, зі своїми побратимами і посестрами працювати над покращенням свого життя. Не дивлячись на всі історичні перипетії, ця традиція в нас збереглась і донині. Так, у мальовничому селі Лисогірка
Якби нам захотілося наразі дізнатися, скільки волонтерів чи просто людей, які надавали одноразову допомогу, налічує благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» (засновник А.В. Ковальський), це було би неможливим: все одно, що перевести слово «добро» в кілограми, кілокалорії чи гігабайти, до прикладу. Тут звикли до того, що будь-якого
Здавалося, що все одразу пішло якось не так, не за планом – це коли напередодні Дня людей з особливими потребами до Довжоцького будинку-інтернату вчергове завітав знаний у нашому регіоні народний хор «Вечірні зорі». Артисти ще тільки переодягалися, як раптом неподалік почувся спів – та не якийсь собі такий нескладний,