БУВ ПО ЖИТТЮ ВОЇНОМ

На прощальній церемонії – дуже багато молоді, бо ж і загиблому захиснику України Дмитру КОСТИШИНУ було всього двадцять вісім.

Енергійний, життєрадісний, непосидючий хлопець з селища цементного заводу – таким запам’ятався учителям із ЗОШ №6, сусідам, товаришам.
Ще до армії захопився східними єдиноборствами і займався цим серйозно, досягаючи результатів.

– Діма, – пригадує його друг Ілля, –був надзвичайно сміливим, рішучим та мужнім. Як то мовиться, Воїном по життю, що не заважало, втім, доброті, щирості, бажанню прийти на виручку…

Гідно відслужив строкову, працював, служив якийсь час і в охоронному підрозділі, не шукаючи легких шляхів, адже був украй відповідальним. Одружився, став татом.

З початком повномасштабної війни, розв’язаної агресором з рф, не чекаючи на повістку, добровільно пішов до військкомату, розуміючи, що його сержантський досвід потрібен у найгарячіших точках фронту. Ніколи не жалівся на труднощі, як і належить загартованому спортсмену.
Нині батьки втратили єдиного сина, та подвиг Дмитра Костишина в ім’я незалежного майбутнього Батьківщини не може канути в Лєту, як і коротке життя відданого рідній землі справжнього українця.

Героя поховали на Алеї Слави.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах