22.04.2026
Створення комфортних умов для отримання громадянами адміністративних послуг є одним із головних завдань Державної міграційної служби України.
Тож розташування у самому
Читати
17.04.2026
Смерть генерального директора фабрики «Каммед» Валерія Слабінського неабияк стурбувала масу кам`янчан. Чесно кажучи, багато людей ще й досі перебуває від
Читати
05.01.2026
Денис – командир інженерно-водолазного взводу машин батальйону плавальних машин 211 понтонно-мостової бригади, родом з Хмельниччини.
Раніше проходив військову кафедру, а в
Читати
11.12.2025
У страшному 1986-му, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, вся країна піднялася на боротьбу з атомною стихією. Майже мільйон людей
Читати
03.12.2025
Подільське українське історико-краєзнавче товариство "АДСКРІПТУС" ім. Юзефа Роллє пропонує вашій увазі статтю доктора гуманітарних наук з Кракова Пйотра Хапановича, яку
Читати
03.12.2025
Напередодні Дня Збройних Сил України ми знову згадуємо тих, хто вже понад десять років дає відсіч російській агресії. Війна для
Читати
03.12.2025
Процес децентралізації в Україні не був завершений і потребує низки важливих рішень. Й досі триває дискусія про те, чи потрібні
Читати
26.11.2025
У жовтні університету ім. Івана Огієнка виповнилося 107 років з часу заснування, і 58 літ свого життя присвятила цьому навчальному
Читати
Ще восьмого грудня він завітав до рідної домівки, а 23-го місто проводжало Віктора МАМЧУКА в останню путь. Серед тих, хто прийшов попрощатися з 33-річним бійцем ЗСУ, оператором групи 2-го загону однієї з військових частин, старшим матросом було немало чоловіків, які не могли стримати сліз… «Він був, – згадує учителька
Коли закохані стають на рушник щастя, то мріють жити у злагоді, любові до кінця свого життя. Так було і з Юрієм та Вікторією БУЖІЄВСЬКИМИ. Вони познайомилися, коли їй було 17, а йому – 22. Статний юнак, який тільки що повернувся з армії, так полонив серце дівчини, що вона не
Вони закохалися ще за шкільною партою. І ніяк не уявляли життя один без одного. З того часу молоде подружжя Андрія та Марини ТВЕРДОХЛІБІВ завжди крокувало разом. Вони були дві половинки цілого, що зветься Вірністю. Мабуть, десь на небесах розпорядилася доля так, що на світ вони теж з’явилися майже одночасно:
Взялися разом і зробили. Так було прийнято в нас, українців, віддавна. Не чекати, коли хтось за тебе все вирішить, а самим, зі своїми побратимами і посестрами працювати над покращенням свого життя. Не дивлячись на всі історичні перипетії, ця традиція в нас збереглась і донині. Так, у мальовничому селі Лисогірка
Якби нам захотілося наразі дізнатися, скільки волонтерів чи просто людей, які надавали одноразову допомогу, налічує благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» (засновник А.В. Ковальський), це було би неможливим: все одно, що перевести слово «добро» в кілограми, кілокалорії чи гігабайти, до прикладу. Тут звикли до того, що будь-якого
Здавалося, що все одразу пішло якось не так, не за планом – це коли напередодні Дня людей з особливими потребами до Довжоцького будинку-інтернату вчергове завітав знаний у нашому регіоні народний хор «Вечірні зорі». Артисти ще тільки переодягалися, як раптом неподалік почувся спів – та не якийсь собі такий нескладний,
У дитинстві Елеонора з двоюрідним братиком любила таку гру: необхідно було серед декількох матеріальних або ж і віртуальних речей обрати щось одне. І це було зовсім непросто – зупинитися на чомусь значущому, найсуттєвішому. Пройдуть роки, і за родом своєї професії Елеонорі КУЗНЯК-ГОДЛЕВСЬКІЙ доведеться знову обирати, але тепер між добром і
Як ще айфон Оксани ДІДИЧ терпить свою господарку – незрозуміло, бо вщент забитий номерами, повідомленнями, інформацією. Утім, важливими про тих, кому терміново потрібна допомога, й тих, хто може надати її. Адже Оксана Анатоліївна з того роду-племені, без якого нині неможливо обійтися. На волонтерів уся надія, вони в наш непростий
14 грудня минуло 36 років, коли завершили зведення саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Цей день далекого 1986 року вважається завершенням першого етапу подолання наслідків аварії на атомній станції. Тому з 2006 року він став також днем вшанування учасників ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. А для ліквідаторів – це
«Щойно почула про цю страшну звістку, – каже знайома його матері, – вже два дні не перестаю плакати». «Ці хлопці, – підхоплює інша кам’янчанка, – взяли на себе найважче». Цікавлюся ще в однієї містянки, котра прийшла з букетом жовтих квітів, чи не знала вона цього захисника. «Ні, – відповідає,
