Я МАЮ ВОЮВАТИ ЗА ВАС УСІХ
Знову повторюсь, що гинуть найкращі – і це насправді не якась чергова фраза. Руслан БОДНАРЕНКО, уродженець с.Вітківці, був саме з таких.
Син лікаря, котрий після Чорнобиля, набравшись смертоносних берів, пішов із життя у сорок сім.
Після закінчення школи Руслан проходив строкову, деякий час після того служив у державному кримінально-виконавчому підрозділі, а затим уже займався будівництвом, адже потрібно було утримувати сім’ю.
Працював на Київщині, отже, вдома бував нечасто. Зате коли приїжджав, це було неабияке свято. Поки дружина (історик за фахом) проводила шкільні гуртки, наводив блиск у квартирі, бо ж умів дати лад усьому.
Поміркований, непитущий, любив робити для близьких приємні сюрпризи. «Ти, мамо, – казав синок, – не ображайся, але борщ батька набагато смачніший…».
– Узагалі, – згадує Ольга Боднаренко, – син був татів-татів. Для нього батько Руслан був цілим світом. Сьогодні хлопчину доводиться тримати на заспокійливому, бо для дитини тато був завжди героєм…
Вони, рідні, ніколи не сумнівалися у тому, що в скрутний для країни час Руслан не стоятиме осторонь. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення ерефії, чоловік знаходився у Гостомелі, а звідти з другом перебрався до Ірпеня, звідки вийти було вже проблемно через підірвані мости…
І все ж Русланові вдалося звідти прибути на малу батьківщину, де й отримав повістку.
Його патріотична налаштованість не підлягала жодному сумніву. І коли хтось із родичів заметушився на кшталт того, що, може, якось відкласти від’їзд на війну, Руслан одразу поставив крапку: «Про це і мови не може йти. Я зобов’язаний, я маю воювати за вас усіх!».
Молодший сержант ЗСУ, командир відділення Руслан Боднаренко пройшов Миколаївщину, Херсонщину, Ізюм… Загинув під Бахмутом. За декілька днів до цієї трагічної події, телефонуючи своїм, заспокоював: «Не переживайте, все буде добре, я обов’язково повернуся…».
Він був чудовим сином, братом, чоловіком і татом. Дбав про благополуччя рідних (це було найпершим), абсолютно не переймаючись мріями про нову оселю, «крутий» автомобіль, власний одягом від відомих дизайнерів…
Незалежність української держави, щаслива родина – це те, що надихало 39-річного Руслана Боднаренка, доля котрого має стати взірцем для кожного, чиї ідеали співпадають із майбутнім вільної, сильної, процвітаючої України.
Автор:
admin
