05.01.2026
Денис – командир інженерно-водолазного взводу машин батальйону плавальних машин 211 понтонно-мостової бригади, родом з Хмельниччини.
Раніше проходив військову кафедру, а в
Читати
11.12.2025
У страшному 1986-му, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, вся країна піднялася на боротьбу з атомною стихією. Майже мільйон людей
Читати
03.12.2025
Подільське українське історико-краєзнавче товариство "АДСКРІПТУС" ім. Юзефа Роллє пропонує вашій увазі статтю доктора гуманітарних наук з Кракова Пйотра Хапановича, яку
Читати
03.12.2025
Напередодні Дня Збройних Сил України ми знову згадуємо тих, хто вже понад десять років дає відсіч російській агресії. Війна для
Читати
03.12.2025
Процес децентралізації в Україні не був завершений і потребує низки важливих рішень. Й досі триває дискусія про те, чи потрібні
Читати
26.11.2025
У жовтні університету ім. Івана Огієнка виповнилося 107 років з часу заснування, і 58 літ свого життя присвятила цьому навчальному
Читати
06.11.2025
Наталя – бухгалтер фінансово-економічної служби 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району.
Спочатку вона працювала
Читати
06.11.2025
Листопад 1989 року... Багаточисельний колектив автопідприємства-16863 зібрався, аби обрати собі нового керманича. Серед 11 претендентів на високу посаду був і
Читати
На прощальній церемонії – дуже багато молоді, бо ж і загиблому захиснику України Дмитру КОСТИШИНУ було всього двадцять вісім. Енергійний, життєрадісний, непосидючий хлопець з селища цементного заводу – таким запам’ятався учителям із ЗОШ №6, сусідам, товаришам. Ще до армії захопився східними єдиноборствами і займався цим серйозно, досягаючи результатів. –
І знову втрати – під Ізюмом загинув кам’янчанин, підполковник служби цивільного захисту, командир піротехнічного підрозділу Сергій ГОЦУЛЯК. У 42-річного воїна залишилася родина – дружина, донька. Переживають нині трагедію й батьки захисника України, сестра… Служба в цій сім’ї була свого роду традицією: батько Сергія Гоцуляка – професійний військовий, пройшов Афган,
У вівторок, 10 січня, депутатам Кам’янець-Подільської міської ради з другої спроби вдалося прийняти бюджет на 2023 рік. Перша спроба, нагадаємо, відбулася ще перед Новим роком, 28 грудня. Проте того дня зранку була повітряна тривога, а пізніше, на призначений час, не вдалося зібрати кворум, тому міський голова Михайло Посітко переніс
Початок широкомасштабної війни росії проти України викликав небувалий підйом патріотизму в українському суспільстві. До лав Збройних Сил України йшли добровольцями ті, хто раніше навіть не уявляв себе в ролі військового. Вони не могли залишитись осторонь, коли рідний край виявився в небезпеці. Є й такі, що багато років прожили за
В останній день року в Соледарі загинув майор інженерних військ Аркадій МУЛЯР. Ті, хто добре знав його, просто не могли повірити в це, адже Аркадій Васильович був професійним військовим із величезним бойовим досвідом (ще з 2014 року боронив кордони України на сході). 311 днів майор Муляр провів у місцях
Знову повторюсь, що гинуть найкращі – і це насправді не якась чергова фраза. Руслан БОДНАРЕНКО, уродженець с.Вітківці, був саме з таких. Син лікаря, котрий після Чорнобиля, набравшись смертоносних берів, пішов із життя у сорок сім. Після закінчення школи Руслан проходив строкову, деякий час після того служив у державному кримінально-виконавчому
ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТА І ПИСЬМЕННИКА МАР’ЯНА ІВАНОВИЧА КРАСУЦЬКОГО Відомому українському журналістові, багаторічному редакторові Кам’янець-Подільської міськрайонної газети «Край Кам’янецький», письменнику, автору гостросюжетних романів «Довга дорога вночі», «Павутиння», «Крик білої ворони», «Біг з перешкодами» («Редакція»), «Розрив-трава на лютих перехрестях», «Злива», багатьох збірок повістей, оповідань та новел, почесному професору
Не про всяку людину можна сказати: «Я мав честь з ним служити». А про загиблого сержанта (старшину за посадою) інженерної бригади Олександра ШВЕЦЯ так відгукується багато людей. Це був професіонал високого класу, що особливо цінується у саперних підрозділах. «Йому було лише 45, – згадує його побратим, старший солдат Сергій,
Ще восьмого грудня він завітав до рідної домівки, а 23-го місто проводжало Віктора МАМЧУКА в останню путь. Серед тих, хто прийшов попрощатися з 33-річним бійцем ЗСУ, оператором групи 2-го загону однієї з військових частин, старшим матросом було немало чоловіків, які не могли стримати сліз… «Він був, – згадує учителька
Коли закохані стають на рушник щастя, то мріють жити у злагоді, любові до кінця свого життя. Так було і з Юрієм та Вікторією БУЖІЄВСЬКИМИ. Вони познайомилися, коли їй було 17, а йому – 22. Статний юнак, який тільки що повернувся з армії, так полонив серце дівчини, що вона не