09.05.2025
Повертаюся до надрукованої статті в газеті «Край Кам`янецький» від 15 липня 2022 року. Риторичний мій вигук, що був на початку
Читати
09.05.2025
Щороку навесні із настанням тепла і пробудженням рослин активізуються іксодові кліщі. Ці небезпечні для людей і тварин істоти найбільш активні
Читати
08.05.2025
Подільське українське історико-краєзнавче Товариство імені Юзефа Роллє 21 січня відзначило чергові роковини смерті видатної постаті, генія нашого Подільського краю Юзефа-Аполлінарія
Читати
02.05.2025
ГОРОХОЛІНСЬКА Віта Йосипівна екс депутатка Кам’янець-Подільської районної ради, нині працює військовою адвокаткою. Її шлях — це приклад трансформації від політичної
Читати
30.04.2025
"Дякую, що хвацько вирулював від дронів і привіз нас додому живими-здоровими", – так група саперів дякувала побратиму Юрію після ротації.
Ще
Читати
28.04.2025
За свою багаторічну журналістську практику звернула увагу на особливий підхід до написання матеріалів: є такі, що з невимовним трепетом і
Читати
24.04.2025
Там, де стихає звук вибухів, починається інший фронт — психологічної підтримки словом, поглядом, жестом. Саме за цією формулою працюють військові
Читати
18.04.2025
Дерево з давніх-давен використовувалось у побуті населення. Подільські річки, проклавши шлях до Дністра в каньйоноподібних долинах, що були багаті на
Читати
Знову повторюсь, що гинуть найкращі – і це насправді не якась чергова фраза. Руслан БОДНАРЕНКО, уродженець с.Вітківці, був саме з таких. Син лікаря, котрий після Чорнобиля, набравшись смертоносних берів, пішов із життя у сорок сім. Після закінчення школи Руслан проходив строкову, деякий час після того служив у державному кримінально-виконавчому
ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТА І ПИСЬМЕННИКА МАР’ЯНА ІВАНОВИЧА КРАСУЦЬКОГО Відомому українському журналістові, багаторічному редакторові Кам’янець-Подільської міськрайонної газети «Край Кам’янецький», письменнику, автору гостросюжетних романів «Довга дорога вночі», «Павутиння», «Крик білої ворони», «Біг з перешкодами» («Редакція»), «Розрив-трава на лютих перехрестях», «Злива», багатьох збірок повістей, оповідань та новел, почесному професору
Не про всяку людину можна сказати: «Я мав честь з ним служити». А про загиблого сержанта (старшину за посадою) інженерної бригади Олександра ШВЕЦЯ так відгукується багато людей. Це був професіонал високого класу, що особливо цінується у саперних підрозділах. «Йому було лише 45, – згадує його побратим, старший солдат Сергій,
Ще восьмого грудня він завітав до рідної домівки, а 23-го місто проводжало Віктора МАМЧУКА в останню путь. Серед тих, хто прийшов попрощатися з 33-річним бійцем ЗСУ, оператором групи 2-го загону однієї з військових частин, старшим матросом було немало чоловіків, які не могли стримати сліз… «Він був, – згадує учителька
Коли закохані стають на рушник щастя, то мріють жити у злагоді, любові до кінця свого життя. Так було і з Юрієм та Вікторією БУЖІЄВСЬКИМИ. Вони познайомилися, коли їй було 17, а йому – 22. Статний юнак, який тільки що повернувся з армії, так полонив серце дівчини, що вона не
Вони закохалися ще за шкільною партою. І ніяк не уявляли життя один без одного. З того часу молоде подружжя Андрія та Марини ТВЕРДОХЛІБІВ завжди крокувало разом. Вони були дві половинки цілого, що зветься Вірністю. Мабуть, десь на небесах розпорядилася доля так, що на світ вони теж з’явилися майже одночасно:
Взялися разом і зробили. Так було прийнято в нас, українців, віддавна. Не чекати, коли хтось за тебе все вирішить, а самим, зі своїми побратимами і посестрами працювати над покращенням свого життя. Не дивлячись на всі історичні перипетії, ця традиція в нас збереглась і донині. Так, у мальовничому селі Лисогірка
Якби нам захотілося наразі дізнатися, скільки волонтерів чи просто людей, які надавали одноразову допомогу, налічує благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» (засновник А.В. Ковальський), це було би неможливим: все одно, що перевести слово «добро» в кілограми, кілокалорії чи гігабайти, до прикладу. Тут звикли до того, що будь-якого
Здавалося, що все одразу пішло якось не так, не за планом – це коли напередодні Дня людей з особливими потребами до Довжоцького будинку-інтернату вчергове завітав знаний у нашому регіоні народний хор «Вечірні зорі». Артисти ще тільки переодягалися, як раптом неподалік почувся спів – та не якийсь собі такий нескладний,
У дитинстві Елеонора з двоюрідним братиком любила таку гру: необхідно було серед декількох матеріальних або ж і віртуальних речей обрати щось одне. І це було зовсім непросто – зупинитися на чомусь значущому, найсуттєвішому. Пройдуть роки, і за родом своєї професії Елеонорі КУЗНЯК-ГОДЛЕВСЬКІЙ доведеться знову обирати, але тепер між добром і