війна
У дитинстві Сергій мріяв про військову кар’єру, однак тоді не склалося. Але 2009-го таки уклав свій перший контракт із ЗСУ. Відтоді військове життя, хоч і з незначними паузами, стало близьким для співрозмовника. За ці роки він неодноразово виконував завдання в зоні проведення АТО/ООС і з перших днів повномасштабного вторгнення
У день Злуки, 22 січня, Кам’янеччина прощалася із земляком, молодшим сержантом, снайпером десантно-штурмових військ Юрієм ГУСАКОВСЬКИМ, який став на захист Батьківщини ще в 2014 році. Ще одне втрачене життя. Герою був 31 рік. Він був справжнім патріотом, люблячим сином, добрим чоловіком і турботливим батьком для малої донечки. Для Юрія
Минулого тижня українці вшановували захисників Донецького аеропорту. Один із кіборгів – Олександр – нині продовжує службу інструктором у 143 об’єднаному навчально-тренувальному центрі «Поділля» Сил підтримки ЗСУ. У 24 роки він добровольцем став на захист летовища. Спогади про пережите назавжди закарбувалися у пам’яті воїна. – У 2014 році пішов
Українські Збройні Сили змогли створити потужну пастку для росіян на лівобережжі Херсонщини. За два місяці окупаційна армія втратила на цій ділянці близько 153 одиниць військової техніки. «Кринки стали однією з «найстрашніших пасток» для росіян за всю війну», – повідомляє військовий аналітик Юліан Репке. За його даними, зараз близько 300
Знову сумна звістка у нашій громаді… На щиті додому у рідне село Боришківці 12 червня повернувся воїн-герой КОНДРАТОВ Василь Васильович (позивний «Казах»). Народився Василь Кондратов 4 вересня 1972 року у Казахстані в селищі Амангельди Карасуського району Кустанайської області, де і закінчив перший клас. Згодом сім’я повернулась на малу батьківщину
У Кам’янці-Подільському з початку червня триває робота над короткометражним художнім фільмом про війну в Україні під назвою «Битва за Україну» (“Fight for Ukraine”), де буде показано жахи російського вторгнення. Над стрічкою працюють автор ідеї та режисер Андрій Заєць, оператори Богдан Закордонець та Іван Трач. Головні ролі в стрічці виконали
Уже другий місяць, день і ніч, нервуючи, слухаю сирени повітряної тривоги, дивлюся телевізор, не вірю і дивуюся щодо реальної, безпричинної, неспровокованої військової агресії росіян (Російської Федерації) в Україні, «братнього народу», підло прихованого краденою назвою зі словосполучення Київська Русь. Не можу змиритись, не можу повірити, щоб одна, навіть обдарована природою
«Війна застала мою сім’ю у Бучі. 24 лютого я був у приватному будинку з чотирма жінками на господарстві – мамою, сестрою та двома бабусями (74 та 83 років). Ворзель, – пише Дмитро Ткачук у Facebook. – трохи згодом бої почалися безпосередньо і в Бучі. З кожної з чотирьох сторін
Життя прожити – не поле перейти. А коли життя тривалістю 97 років, коли воно – і стернисте поле, і немощені дороги, і голодомор, і трагічні воєнні роки? Чи є прислів’я про таку долю? Як би воно звучало для Якова ОСТАПЧУКА, людини, котра гідно пройшла такий життєвий шлях? Яків Артемович