ПРОІГНОРОВАНА ЗАГРОЗА
Уже другий місяць, день і ніч, нервуючи, слухаю сирени повітряної тривоги, дивлюся телевізор, не вірю і дивуюся щодо реальної, безпричинної, неспровокованої військової агресії росіян (Російської Федерації) в Україні, «братнього народу», підло прихованого краденою назвою зі словосполучення Київська Русь.
Не можу змиритись, не можу повірити, щоб одна, навіть обдарована природою людина, змогла «оболванить» таку кількість московітів (росіян) та розпочати широкомасштабну операцію зі знищенню українців і держави Україна, як такої. Не можу збагнути, як могло статись, що навчаючись з Путіним в одній радянській школі під супровід щоденного і безперервного військово-патріотичного виховання під партійним зомбуючим гаслом «Все! Тільки, щоб не було війни!», в підсумок життя наші погляди на суспільний розвиток виявились полярними.
Окремі громадяни, навіть відомі журналісти, які друкуються у газеті, вважають, що винен в усьому Путін. А я думаю, а причому тут Путін? Коли його підтримує переважна більшість московітів (росіян). Путін виконує волю російського народу. На думку окремих російських експертів, наступний президент Росії буде ще жорстокіший – улюбленець народу. Зовсім не переймаючись, Путін на піку кар’єрного росту дожився до того, що все прогресивне людство чекає його смерті.
З тривожною підозрою спостерігаю за військовими парадами в Москві, особливо військово-морським флотом в Санкт-Петербурзі. Яка сила-силенна!? Десятиліттями розпирає агресивну зверхність та гордість російських зівак. Задля чого? Хіба це армія і флот для одноразового використання по «денацифікації» сусідніх суверенних держав? Це військова сила для загарбання і поневолення цивілізованого світу. Сила, яка вважається войовничою і «легендарною», лежить важким тягарем на державному бюджеті, створюючи російському народу щонайменше певний дискомфорт.
Я це бачу і знаю. Певен, що знає і бачив це перший президент України Кравчук Л.М., який за посадовим обов’язком повинен був з цим рахуватись. Пантрувати! Отримавши булаву незалежної суверенної держави, до якої не доклав ні поту, ні сліз. Неодноразово хизуючись на телевізійних шоу своїм мужнім і сміливим вчинком, підписавши документ про розпад Радянського Союзу. Одночасно вкинувши в публічний ефірний простір уже крилате безпорадне і безпомічне словоблуддя: «Маємо те, що маємо!».
А якби не підписав? То що, мав зупинитись процес розпаду «імперії зла»? Натомість поки ти живеш, пробував би на фоні російської агресії, спланованої за кримінальними правилами миттєвого зашморгу, пояснити громадянам України, чому проявив злочинну історично-трагічну державну безпринципність, не виставивши умови червоних ліній, хоча б сусіду – росії. Ліберально погодившись на без’ядерний військовий статус.
Ціною людських життів долаємо звірячо-дикунську агресію Російської Федерації з моральним усвідомленням проігнорованої безпеки першим президентом України.
Ми праві! Ми переможемо!
Слава Україні! Героям Слава!
Михайло КОЗА, член Кам’янець-Подільської районної ветеранської організації.
Автор:
admin
