30.07.2026
Цьогоріч «Багатопрофільна центральна лікарня» Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам’янець-Подільського району Хмельницької області відзначає 75-річчя від дня заснування.
За цей час лікарня пройшла
Читати
30.07.2026
Незабаром наш редакційний колектив святкуватиме визначну дату. Свій поважний 95-річний ювілей відзначає чудова людина, відомий журналіст, член Національної спілки журналістів
Читати
30.07.2026
Михайлу Казимировичу МАНЬКОВСЬКОМУ 1 серпня виповнюється 80! А він ще й досі веде у нашій газеті спортивний огляд подій, які
Читати
29.07.2026
Вся гордість вчителя в учнях, у зростанні посіяного ним насіння.
Д.І. Менделєєв
Про нього, як про свого учня, мені вже давно хотілося
Читати
30.06.2026
Почули і не повірили
Спочатку здавалось, що це якесь непорозуміння. Бо нібито у державі, яка вже «завтра» бачить себе у Євросоюзі,
Читати
30.06.2026
28 червня в Кам’янець-Подільській фортеці відбувся масштабний 29-й безкоштовний благодійний фестиваль «Амбасадор Дитинства» спільно із «Зірковим Десантом 29». Подія пройшла
Читати
30.06.2026
Рівно тридцять років тому, 28 червня 1996 року, в Україні прийнято Конституцію. Саме цього дня 1919 року на станції Балин
Читати
26.06.2026
20 червня у Кам’янці-Подільському відбулося незабутнє святкування Івана Купала. Локацією для дійства «На Іванця до Кам’янця» стала неймовірно мальовнича територія
Читати
Батьки школярів нервують з приводу можливого очного навчання з 1 вересня. Та хтозна, де дітям безпечніше… «У підвалі школи точно краще, ніж у коридорі вдома», «Школи стануть ціллю номер один і масовими могилами», – думки батьків щодо безпечності отримання знань кардинально розходяться. У соцмережах сперечаються про надійність підвалів, небезпеку
Дорогі наші учні, вчителі, батьки! Від щирого серця вітаємо Вас з початком нового навчального року, з Днем знань! Шкільні роки − особливий період у житті кожної людини. Це найщасливіший, найбезтурботніший час, коли все життя здається ще попереду. Яким буде ваше майбутнє, залежить від вас. Діти! Оцінюйте своє життя через
У вівторок, 30 серпня, депутати знову зібралися на 21 (позачергову) сесію Кам’янець-Подільської міської ради, аби все таки розподілити гроші від додаткових надходжень до місцевого бюджету. Нагадаємо, минулого тижня міські обранці так і не змогли визначитись, куди ці кошти спрямувати. Для того, щоб ще раз обговорити це питання і дійти
В дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. А. Малишко. У традиціях українського народу надзвичайно велике значення
Нещодавно за круглим столом зібралися представники «Українського клубу», Польського товариства ім. Юзефа Ролле, науковці міста, громадські активісти – зокрема науковці-історики професор Віталій Лозовий та Валерій Нестеренко, громадські активісти Станіслав Нагорняк, Олена Шишкіна, Валентина Михайловська, Степан Щепанський, кінорежисер Андрій Черних, настоятель Кафедрального костьолу святих апостолів Петра і Павла Роман Тварог.
Їх звела війна буйноквітучого травня – на третій місяць повномасштабного вторгнення росії в Україну. Двадцятидворічному кулеметнику Віталію, сержанту за контрактом, під час одного із запеклих боїв на Донецькому напрямку ворожа куля добряче зачепила передпліччя. І хто знає, як це поранення у подальшому відбилося б на його здоров’ї, якби військова
У День Державного Прапора України, 23 серпня, Кам’янець-Подільська міська рада зібралася на 21 (позачергову) сесію, аби розподілити близько 19 млн гривень. Це кошти, які міський бюджет отримав додатково, тож їх вирішили розподілити на найбільш нагальні потреби міста. Напередодні на засіданні бюджетного комітету депутати від опозиції і міський голова Михайло
Володя ЛАБАНСЬКИЙ зі Слобідки Гуменецької ніби й нічим особливим не відрізнявся від своїх однолітків, на долю котрих випала окупація, повоєнна розруха, голод 1947-го, часом серйозні травми, отримані на замінованих полях чи лісових галявинах, мрія про справжній футбольний м’яч, а не з ганчір’я. І все ж було в ньому щось
Це мій СИН. Це наш ДАН. Просто син, простих, звичайних батьків, не «депутатський» синок, не «суддівський». Просто СИН. Найкращий СИН. Він пішов у небуття за нас всіх. Він – Народний Герой України. Але для батьків не треба дітей-героїв, для батьків потрібні живі діти. Треба, щоб приїжджали невістки, онуки. Треба,
Ім’я Олега Анатолійовича ВОЙЦЕХІВСЬКОГО – нашого земляка з невеличкого подільського села Шутнівці, як і імена тисяч українців, що полягли в боях за незалежність держави, назавжди буде вписано в історію молодої суверенної країни. Звичайний хлопець зі звичайної родини, закінчивши школу й ПТУ №14, де здобув професію токаря, не цурався жодної
