МИ ХОТІЛИ, ЩОБ ЖИЛИ ЩАСЛИВО НАШІ ДІТИ

Це мій СИН. Це наш ДАН. Просто син, простих, звичайних батьків, не «депутатський» синок, не «суддівський». Просто СИН. Найкращий СИН.

Він пішов у небуття за нас всіх. Він – Народний Герой України. Але для батьків не треба дітей-героїв, для батьків потрібні живі діти. Треба, щоб приїжджали невістки, онуки. Треба, щоб був басейн під черешнею. Треба, щоб лунав дзвінок і було чутно радісні голоси в трубці… Хіба це так багато ми хотіли? Не орденів, не квартир, не подяк. Ми просто хотіли, щоб жили щасливо наші сини. Та 26.10.2014-го переділило все життя на «до» і «після». А тепер – голос на відео, шкатулка з орденами і папка з подяками. І спогади про сина, чоловіка, про те щасливе життя.

Чи задумуємось ми, яка страшна ціна заплачена за наш спокій. Чи задумуємось ми про це, коли перераховуємо 20 грн на ЗСУ і ще думаємо, «а, може, і їх вкрадуть»… А діти наші, не задумуючись, ідуть у бій і віддають не 20 грн, а своє життя за нас всіх. Зараз, після повномасштабного вторгнення, багато батьків зрозуміли, що таке діти на війні, чому ми плачемо без кінця, чому слова «час лікує» бісять нас. Багато хто зрозумів. А дехто втік, досі не розуміючи, що для нас – Україна. Бог їм суддя.

Але за наші мирні дні і ночі платиться страшно велика ціна – життя наших дітей. Цінуймо те, що завоювали наші діти, бережімо те, що маємо.

Батьківщина – одна, її не вибирають, просто наші воїни її бережуть.

Слава Україні! Героям слава! Слава Силам спеціальних операцій ЗСУ!

Мама Галина КОЛІСНИК

Поділитися в соціальних мережах