ВИСОКА ЦІНА НЕЗАЛЕЖНОГО МАЙБУТНЬОГО

Ім’я Олега Анатолійовича ВОЙЦЕХІВСЬКОГО – нашого земляка з невеличкого подільського села Шутнівці, як і імена тисяч українців, що полягли в боях за незалежність держави, назавжди буде вписано в історію молодої суверенної країни.

Звичайний хлопець зі звичайної родини, закінчивши школу й ПТУ №14, де здобув професію токаря, не цурався жодної роботи – був верстатником, вантажником, водієм (при тому класним, бо ж Олегу довіряли розвозити балони з киснем по всьому регіону).

Був міцним, тренованим, захоплювався гирьовим спортом (не раз захищав честь підрозділу в армійських змаганнях), футболом, за що був охрещений Марадоною, він любив життя в усьому його розмаїтті. Веселий, активний, любив пожартувати. Усі, хто знав його, відзначали його доброту. Все, що заробляв, без роздумів віддавав (хай уже і дорослим) дітям – доньці й сину.

Коли відбулося повномасштабне вторгнення, одразу вирішив для себе, що захищатиме Батьківщину: «Я мушу бути там (на війні). Он скільки молодих пацанів гине! Досвідчені мають брати зброю до рук. Тим більше, що за моєю спиною – мама, сестра, діти, онуки…».

52-річницю свого народження зустрів на фронті, там же і дізнався, що народився молодший онучок – Єгорка… Переживав і за племінника Родіона, якому достроково (був курсантом військового вишу) дали лейтенантське звання: «Ех, Радику, нам би з тобою в одному місці служити, щось би і підказав…».

Кінець літа на Донеччині видався для наших бійців украй важким, цю місцину можна було без перебільшення назвати «пеклом на землі». 13 серпня Олег Войцехівський отримав смертельне поранення під час артилерійського обстрілу в районі селища Піски. Ще в п’ятницю він розмовляв зі своїм товаришем Анатолієм, а в суботу мужнього захисника не стало.

Неможливо навіть найщирішими словами передати горе матері загиблого Героя, молодшої сестри (батько помер давно), дітей (син щойно отримав шкільний атестат). Новонароджений онучок ніколи не побачить дідуся, сумуватимуть друзі, сусіди, всі, хто знав Олега Анатолійовича Войцехівського – Воїна Світла. Пекучий біль втрати ніколи не стихатиме, бо боронив він, за великим рахунком, кожного з нас. І доки це пам’ятатиметься, доти ворог не переможе України: велика ціна заплачена за мирне небо майбутнього.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах