СУТИЧКИ БІЛЯ СОБОРУ, або СТОРОНИ ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО «ЗАХОПЛЕННЯ»
Вже декілька днів поспіль відбувається протистояння біля собору Олександра Невського, що в Кам’янці-Подільському. Активісти, які підтримують перехід храму з УПЦ (МП) до ПЦУ, вимагають передачі ключів від собору, аби ревізійна комісія мала змогу провести інвентаризацію.
Нагадаємо, ситуація в нашому місті та й в усій Україні щодо протистояння на релігійному ґрунті особливо загострилася після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого. Українська громадськість чекала від Української Православної Церкви (московського патріархату), визначитися стосовно свого ставлення до своєї материнської церкви в москві, порвати з нею відносини, почати переговори про об’єднання з ПЦУ і однозначно стати на сторону України та українського народу в його боротьбі з російськими загарбниками. За три місяці УПЦ (МП) спромоглася зібрати собор, на якому затвердили зміни до статуту, де прибрали всі згадки про зв’язок з російською церквою. Також собор не рекомендував своїм священикам поминати патріарха Кирила під час богослужінь. Однак УПЦ (МП) повністю не порвала з москвою, залишилась у структурі РПЦ. Собор підтвердив розрив з Константинополем, проголошений РПЦ декілька років тому. Мова ж про справжню автокефалію не йшлася, як і про переговори щодо порозуміння між ПЦУ і УПЦ.
Тим не менш, потрібно відзначиати, УПЦ має досить широку автономію в структурі московського патріархату. Про що свідчить наприклад те, що українська митрополія сама варить миро і має свої парафії за кордоном. Але головна претензія українського суспільства навіть не в тому, що вона перебуває в структурі РПЦ, а в тому, що УПЦ (МП) залишається по духу російською церквою. Як показали численні обшуки і розслідування СБУ в монастирях і приходах московського патріархату, багато її ієрархів, священиків і монахів (хоча, звісно, далеко не всі) мають тісні зв’язки з росією, перебувають під впливом російської пропаганди та навіть співпрацюють з ворогом. Ідея про триєдиний руський народ у складі російського, українського і білоруського народів, і що їхнє роз’єднання є тимчасовим (а вона фактично і є підгрунттям для збройного нападу росії) до сих пір базова для світогляду значної кількості прихожан і кліру московського патріархату. Поминання патріарха Кирила хоч і не рекомендується, але ще практикується серед промосковсько налаштованих священиків. Також часто священики цієї церкви відмовляються відспівувати наших полеглих воїнів під приводом, що вони брали участь у «братовбивчій» війні. Обурює й те, що ієрархів, викритих у значних порушеннях чи в прямій співпраці з росією, керівництво церкви не карає та ніде в офіційних документах і заявах не згадує росію як агресора.
Таке ігнорування суспільної думки й інтересів держави в умовах повномасштабної війни не могло закінчитися добром. З кінця минулого року почалися санкції проти промосковських діячів цієї церкви. За рік війни сотні парафій УПЦ (МП) перейшли до ПЦУ. Кульмінацією стало розірвання договору оренди між Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» і УПЦ (МП) і відповідно виселення церкви з Києво-Печерської лаври. Прихильники московського патріархату відмовилися виходити з лаври, заблокували вхід і не допускають на територію співробітників заповідника для проведення інвентаризації.
Одночасно на Хмельниччині сталася подія, яка сколихнула Україну. В Хмельницькому 2 квітня в Свято-Покровському кафедральному соборі УПЦ (МП) побили військового за те, що він запитав присутніх на службі, скільки ще людей має загинути, щоб вони перестали ходити до московського патріархату. Після цього, того ж дня хмельничани зібрали близько 1200 підписів за перехід храму в ПЦУ. Одразу ревізійна комісія, обрана містянами, зачинила храм, а наступного дня перереєструвала релігійну громаду в ОВА. Одночасно Хмельницька міська і обласна ради прийняли рішення про розірвання договорів оренди землі та нерухомого майна з московським патріархатом. Вже 9 квітня в храмі відбулося перше богослужіння Православної церкви України. Подібні події за останні дні відбулись і в інших храмах УПЦ (МП) Хмельниччини.
У Кам’янці-Подільському на сесії міськради ще 4 квітня було ухвалено три звернення, зокрема щодо заборони МП на території України, виходу Кам’янець-Подільської єпархії УПЦ (МП) зі складу російської православної церкви, припинення договорів оренди чи користування УПЦ (МП) церковними спорудами, що перебувають у державній власності. Депутати також проголосували за 19 проєктів про припинення користування земельними ділянками УПЦ (МП).
Отож, 8 квітня перед стінами собору Олександра Невського зібралися містяни, які вимагали переходу храму в ПЦУ. Їм протистояли прихильника московського патріархату, не даючи своїм опонентам проникнути в храм. Багато прихожан УПЦ (МП) приїхало з району. Протягом дня відбулося декілька зіткнень між мітингуючими і «захисниками» собору. Прихильники української церкви зібрали близько 4 тисяч підписів за перехід собору до ПЦУ. Але ревізійна комісія не змогла проникнути в церкву. Прихожани заблокували вхід. Протистояння продовжилося і 9 квітня, на Вербну Неділю, і в понеділок, 10 квітня.
Зараз прихожани московського патріархату збори релігійної громади не визнають та вважають, що храм ПЦУ начебто намагається незаконно захопити. Причетність церкви до росії усіляко заперечують. Водночас віряни, що підтримали перехід церкви до ПЦУ, говорять, що на свою підтримку священики московського патріархату звозять сюди прихожан з інших місць. «Люди вирішили законним шляхом це питання розв’язати, а воно ніяк не розв’язується. Ви подивіться, який опір чинять. Позвозили людей з різних областей сюди. Люди, які абсолютно ведуть протиукраїнську діяльність», – переконані активісти.
Як розвиватимуться події навколо собору, поки що передбачити важко. Будемо надіятись, що протиборчі сторони зможуть порозумітися.
А поки що під приводом «підготовки до Пасхи» єпархія УПЦ (МП) закрила для містян територію біля собору.
Олеся МИХАЛЬЧИК.
Автор:
admin
