ЦІНА ЖИТТЯ – ГІДНЕ МАЙБУТНЄ
Цього героя хоронили двічі. Справа в тім, що 24 лютого 2022 49-річний командир інженерно-саперної роти, кам’янчанин Олег ДУБЕРТ знаходився на території своєї частини в місті Охтирка, що на Сумщині (за 30 кілометрів від кордону з ерефією).
За однією з версій, Охтирка в перекладі з тюрської – «Біла фортеця». А містечко й насправді мало не першим зустріло навалу, ставши символом незламності українців. З перших годин війни Охтирка зазнала безперервних артилерійських обстрілів, місто знищували «Гради», на нього було скинуто три вакуумні бомби, його випробовували на міць ракетами…
Тож невипадково вже за місяць Президент України підписав Указ про присвоєння Охтирці звання «Міста-героя».
На жаль, результатом масованого, хижого знищення ворогом цього населеного пункту 26 лютого стала можливою загибель сотні військовослужбовців, які перебували в казармі. Отримав тоді важку контузію і Олег Дуберт. Як згадував очевидець тієї трагічної події, наш земляк із надзвичайно серйозною травмою (з вух текла кров), не зважаючи на свій критичний стан, кинувся рятувати з-під завалів тих, кого ще можна було повернути до життя, хоча сам потребував негайної допомоги. Та новий ракетний удар убив відважного офіцера.
«Загибель Олега Дуберта, – як розповідав колишній начальник штабу частини, а згодом і бригади Григорій Васильович Сєдих, – була, без сумніву, героїчною, він учинив так, як і мав зробити, бо завжди був дуже людяним, турботливим командиром, для котрого кожний солдат – це брат або син. Висококласний фахівець, він давав міцні знання своїм підлеглим, адже від цього залежали як боєздатність підрозділу, так і шанс вижити в екстремальній ситуації…».
Олег виконував свої обов’язки на «відмінно», за що мав і відзнаки, втім, ніколи не хизуючись ними. Воїн пройшов АТО/ООС, тож розумів ціну миру.
Наразі тіло загиблого доправлено на його малу батьківщину, де в останню путь Олега, єдиного сина, проводжала мама, прощались з героєм власна сім’я, побратими, віськовики місцевого гарнізону, однокурсники по Кам’янець-Подільському військово-інженерному вишу, друзі, сусіди…
«Хороша людина, хороший сім’янин, хороший командир, – казала мені немолода містянка, котра знала Олега ще змалечку, – такі, як Олег Дуберт, віддають життя за кожного з нас, і нам пора вже навчитися вдячності, якщо прагнемо гідного майбутнього».
Героя поховано на Алеї Слави.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
