БЕЗСТРОКОВА МІСІЯ

Мені зовсім не важко уявити, як він, тоді ще студент сільськогосподарського технікуму, щиро зрадів повістці з військкомату. Може, когось з його ровесників це й засмутило б, а дехто з батьків почав би гарячково пригадувати, чи не має їхній син якоїсь вади, аби не піти до армії.

А от для Сергія МАЗУРА ця мить стала точкою відліку справжнього життя, бо ще змалку бачив себе лише військовим.

Відтак після строкової без вагань перейшов на контракт. Можна і не запитувати Сергія, чи не жалкував про свій вибір, адже в Збройних Силах України вже двадцятий рік. А оскільки починав службу у внутрішніх військах, природно, що сьогодні він – нацгвардієць.

Цікавилася у головного сержанта роти, прапорщика Сергія Мазура, чи не оминули його нагороди? Питання дещо здивувало мого співбесідника: «Та є трохи… Від Президента, Міноборони, міської влади… Звісно, приємно, коли тебе помічають, але ж це – неголовне».

– А що ж головне? – допитуюсь.

– Кінцевий результат, – упевнений Сергій.

Наразі говоримо з ним про те, що є фундаментом боєготовності будь-якого військового підрозділу. В основі фізична й вогнева підготовка. «Двох китів» точно визначено, а щодо третього, найпотужнішого, – це, на думку Сергія, – можна назвати… патріотизм, без якого все «розсиплеться», і тому, хто не усвідомлює, що свої землю, віру, мову, надбання предків не можна віддавати чужинцю, в армії робити нічого.

Мені доводиться доволі часто зустрічатися з нашими захисниками (і хлопцями, й дівчатами), щоразу відзначаючи в них глибоке розуміння того, чим вони нині займаються. Сергій перечитав багато історичної літератури. Занурюючись у добу Мазепи, Богдана Хмельницького, твори популярного сучасного прозаїка Андрія Кокотюхи, розмірковує над тим, що історія, як це не прикро, не всіх вчить, що не кожний замислюється над тим, що втрата території, державності – це за суттю рабство, чого ніяк не можна допустити.

Ще на початку сумнозвісних подій, навесні 2014, несподівано зустрів на Луганщині колишнього однополчанина, котрий вразив Сергія кардинально протилежною позицією: мовляв, усе одно, з ким ти, на чиєму боці…

Ще в 17 столітті митрополит, просвітник, учасник битви під Хотином Петро Могила нагадував українцям, що всі, народившись від своєї матері, мають ще одну, спільну матір – рідну землю.

– Сергію, чи теперішня молодь свідома цього?

– Хочу запевнити, що немало юнаків, які не чекають на готову рибку, а надають перевагу вудочці, так що поповнення армійських рядів не зупиняється. Тим більше, що армія – неоціненна школа. Молодій людині варто й корисно повчитися у ній. Дисциплінує, відшліфовує характер так, що згодом позначається у цивільному житті.

– Війна, мабуть, відлякує? Сергію, Ви ж це могли відчути на власному прикладі?

– Надягаючи однострой у вісімнадцять, знав, що кар’єра військового не з простих, а отже повинен готуватися до найсерйознішого.

– І все-таки страх притаманний кожному?

– Згоден. І часто-густо саме він рятує життя вояку, коли зібравшись, як пружина, в найкоротший термін знаходиш вихід з екстремальної ситуації.

– Це так. Але хтось більш витриманий, а декого беруть сумніви…

– Погоджуюсь, бо однакових людей нема, що пов’язано з особливостями психіки, нервової системи. Та досвід показав, що і в бойових умовах більш слабкі в плані подолання стресу теж сумлінно виконують свої обов’язки, намагаючись викластися по максимуму.

За напруженого графіка професійного військового, не маючи, на перший погляд, можливостей для планування відпочинку, Сергій тим не менше завдяки зібраності та вмінню раціонально використовувати «вікна» виїжджає на улюблену рибалку, читає, працює на дачі, мандрує на ровері.

– А дружина не протестує, адже ви і так нечасто бачитесь?

– А ми з нею давно знайшли вихід. Разом їздимо на річку, у неї навіть свій спінінг є. А ще я «підсадив» її на велосипедні прогулянки, для котрих придбав спеціально двоколісного коня. Так що жодних проблем.

– Сергію, а чим би хотіли зайнятися після закінчення служби: військові зазвичай пенсіонери молоді?

– Чесно кажучи, ніколи не замислювався над цим. Отож, ніким іншим себе просто не бачу.

Що ж, враховуючи важливість місії захисника, альтернативу їй дійсно майже неможливо відшукати.

Лариса МАСЛОВА.