Суспільство
Все одно повернувся б в армію
Що таке щастя, нацгвардієць Олександр М. знає не з чуток, бо завжди займався тим, що було до душі. Після школи вивчився на майстра сільського будівництва в училищі №26 (нині в складі ДНЗ «Подільський центр ПТО»). Мріяв про аеромобільні війська – й доля не перечила. Щоправда, хотів стати десантником, але
Охороняти мир готовий
Танкіст, сапер, понтонер в одній особі. Тож не дивно, що командир понтонного відділення понтонного взводу понтонної роти військової частини А3290 безпосереднього підпорядкування військовій частині А2738, старшина Олександр ЖАРЧУК двічі при відборі кандидатів до миротворчої місії потрапляв до списків контингенту. – Олександре, хто ж Ви насправді? Механік-водій броньованої машини чи…
Усміхніться!
Це коронне слово фотографів стало гаслом усього життя й для найвідомішого фотоголіка Кам’янеччини, Заслуженого працівника культури України Станіслава Стояновського. Його можна по праву назвати «особистим» фотографом краю, бо ж перекадрував його з ніг до голови. І не лишень. Де б не ступала нога майстра, звідти він завжди повертається з
Жучка не винна
Мене вкусив пес. «Ото дивина!», – скаже дехто з читачів розчаровано. – Якби тигр чи, приміром, динозавр, раптово вийшовши з анабіозу…». Цілком згодна, бо ж тоді на дорогах, що ведуть до Кам’янця, утворилися б фантастичні затори, адже по таку сенсацію сюди б поспішали не лише вітчизняні телеканали, а й
Хто через вогнище перестрибне, очиститься від усього лихого
7 липня, в день Івана Купала, що здавна вважається святом молоді й кохання, слов’яни вшановували сонце, родюче літо і зелені луги. Ця традиція збереглася в Україні й понині. В багатьох населених пунктах Кам’янеччини з нагоди свята відбулися театралізовані обрядов дійства. Зокрема, у відпочинковому комплексі «Перевесло», що в Оринині, місцеві
Коли все навалилося одразу
Кожна людина несе свій хрест. Для когось він видається пір’їнкою і життя йде як по маслу, а комусь ледве вдається зробити крок під неймовірною ношею випробувань і пошуків справедливості. Навіть пуп розв’язався… Ще з юності уродженець Лип Василь СОХАТЮК звик до важкої праці, не пасував перед труднощами. Навіть фах
Коли діти читають казки батькам
Він не психолог, не вихователь, проте тонкощі дитячої натури знає як свої п’ять пальців. А знаходить він підхід до маленьких людей через неймовірну силу слова, яким влучає в самісіньке серце дитячого світу. То ж хто такий Сергій БОДНАР вам не задумуючись скажуть у кожній школі нашого міста, куди він
Життя дається на добрі справи
Недарма кажуть, що будь-який хороший вчинок повертається сторицею, і того, хто з готовністю віддає людям тепло свого серця, хто не байдужий до прикрощів і бід інших, хто робить добро, не вимагаючи натомість оплати, щедро нагороджує сама доля. Одним із таких є засновник та голова наглядової ради благодійного фонду «МіСт»
Правило годинникової стрілки Ігоря Семенишена
Без найменшого сумніву візьмуся стверджувати, що таких, хто б у дитинстві та й у поважному віці не захоплювався детективами, немає. Нині ж, як і в добу всенародною любові до Агати Крісті, Конан Дойля та Едгара По, з величезною увагою слідкуємо за кожним кроком героїв, до прикладу, «Речових доказів». Останніми,
Щаслива помилка, або Як автомат у люпині врятував солдата
Якщо взяти до рук п’ятий том історико-меморіального видання «Книга Пам’яті України (Хмельницька область)», відкрити на 217-й сторінці, то там прочитаємо: «ВИШНЕВСЬКИЙ Казимир Гнатович народився 1922 року в с.Оринин, українець, селянин. Мобілізований у 1944 р., рядовий, стрілець. Загинув у вересні 1944 р.». Але це – помилка. Сивочолий ветеран живе в
