Суспільство
ДМИТРО СУРЖИКОВ: «КІНО В УКРАЇНІ ЛИШЕ НА ПОЧАТКУ СТАНОВЛЕННЯ»
24 березня в готельному комплексі «7 Днів» стартував V Кам’янець-Подільський міжнародний кінофестиваль «Бруківка», який триватиме в благодійних цілях до закінчення війни з російськими окупантами. Нагадаємо, у зв’язку з пандемією і карантинними обмеженнями організатори не змогли провести його минулого року. Варто зауважити, що й сам фестиваль зазнав певних змін. Організатори
ПОЛІГ ЗА НАШЕ МИРНЕ ЗАВТРА
Війна вже вкотре надсилає страшні звістки українським родинам – цього разу про трагічну загибель військовослужбовця, старшого солдата одного з підрозділів ЗСУ – 26-річного уродженця с. Рункошів СТАНІСЛАВА КУЗЬМІНСЬКОГО. Його не стало 3 квітня – тієї пори, котру він, мабуть, любив найбільше, бо ж саме тоді пробуджений від зимової сплячки
МАЙСТЕРНЯ СВІТЛОПИСУ
Є музика, є поезія, є живопис. А є – світлопис. І це також мистецтво. Це коли митець за допомогою технічних засобів створює зоровий образ. І ми не уявляємо тепер наше буття без документальної фотографії, яка виразно і достовірно відбиває момент дійсності та водночас захоплює тебе у полон. Неначе леза
НЕ ВТРАЧАЄМО ВІРИ ТА РОБИМО ВСЕ, АБИ НАБЛИЗИТИ ПЕРЕМОГУ
24 лютого змінило життя багатьох українців. Змінилось життя і на Кам’янеччині. Голова Кам’янець-Подільської районної ради Михайло Сімашкевич постійно на зв’язку з жителями. Він фактично днює й ночує на робочому місці з волонтерами, учасниками АТО, колегами. Під час спілкування лідер об’єднаного Кам’янець-Подільського району розповів також про краян, які до оборони
РУКА ДОПОМОГИ
В час воєнного лихоліття, яке нині спіткало Україну, йде переоцінка людей, стосунків між ними. І героями сьогодення стають пересічні громадяни, які в міру своєї звичної поведінки заслуговують на подяку і визнання. Так сталося, що на допомогу Центру надання соціальних послуг Орининської сільської ради, який нині переймається розміщенням у селах
МИ ДУМАЛИ, ЩО ПЕРЕСИДИМО ВДОМА, БО НАВІЩО ВОРОГУ БИТИ ПО ПРИВАТНОМУ СЕКТОРУ
«Війна застала мою сім’ю у Бучі. 24 лютого я був у приватному будинку з чотирма жінками на господарстві – мамою, сестрою та двома бабусями (74 та 83 років). Ворзель, – пише Дмитро Ткачук у Facebook. – трохи згодом бої почалися безпосередньо і в Бучі. З кожної з чотирьох сторін
ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ
Любов і ненависть. Добро і зло. Ці різні поняття крокують поруч. Чи майже поруч, нерідко змінюючи одне одного. Іноді зовсім неочікувано, несподівано. Що ж, недаремно давньогрецький мудрець і філософ Геракліт ще у свої казково далекі часи зазначив: усе тече, все змінюється. Прийшло мені це на думку після чергового повідомлення
МЕНТАЛЬНІСТЬ У НАС СПІЛЬНА – ЛЮДЯНІСТЬ
Схоже на те, що поняття «жіноча сотня» входить у життя нашого соціуму як явище не тільки унікальне, а й постійне. Щоранку мешканки Колибаївки поспішають до Будинку культури, щоби приготувати те, чого потребують фронт, переселенці або ж місцева громада. – Вони всі волонтери? – запитую у директорки цього осередку Ніни
АПТЕЧНА КРИЗА, АБО МАРАФОН ЗДОРОВ’Я
Якийсь час я не могла визначитися: чого в нашому місті більше – барів, банків чи аптек? Втім, зрозуміти це можна було б і одразу, адже що може бути важливішим за здоров’я? Підступний весняний перехідний період, котрий загострює хронічні хвороби, а бува, «наділяє» ще й новими, тривожні години сумнозвісних подій
ПІКЛУЮТЬСЯ ПО-БАТЬКІВСЬКИ
Через коронавірусні обмеження останнім часом цьому освітньому закладу довелося перелаштуватися на новий формат навчання – дистанційний. Тож перестав скликати на уроки дзвінок, практично усі аудиторії та гуртожитки опустіли. Та днями тут знову завирувало життя, стіни приміщень наповнилися метушнею і жвавим гомоном сотень співвітчизників різного віку та з різних регіонів
