Коли діти читають казки батькам

Він не психолог, не вихователь, проте тонкощі дитячої натури знає як свої п’ять пальців. А знаходить він підхід до маленьких людей через неймовірну силу слова, яким влучає в самісіньке серце дитячого світу. То ж хто такий Сергій БОДНАР вам не задумуючись скажуть у кожній школі нашого міста, куди він регулярно навідується на зустрічі з учнями, задля проведення особистих майстер-класів та презентацій творчих робіт. І зустрічають його тут завжди радо, як свого.

Полюбився юним кам’янчанам Сергій Боднар, письменник-казкар та художник, добре знаний на Кам’янеччині й поза її межами, ще з часів виходу низки авторських розмальовок. Їх традиційно за сприяння спонсорів дарують школярам з нагоди свята Першого дзвоника. Як розповідає Сергій Олександрович, практика вітати учнів з початком навчального року, даруючи їм презенти, досить популярна за кордоном. На перший погляд здається, що це дрібниця, проте вона несе в собі й приємний, і виховний момент. Тому вирішив застосувати цей досвід у місті. Першу таку книжечку — «Легенди Кам’янця-Подільського» — профінансувала Перша Подільська фермерська кредитна спілка», далі налагодилася співпраця з фірмами «ВікноПлюс», «АгроБізнес», стейк-хаусом «Лондон» та іншими. Сьогодні в творчому арсеналі митця налічується 25 розмальовок про ліс, коровай, диво-вікна, українську піцу, легенди про місто, годинник на Ратуші, Тедді в Лондоні та багато інших, а їхній загальний тираж подолав стотисячний рубіж. Особливе місце в цьому доробку зайняла книжечка про нашого славного земляка Миколу Гордійчука — співака, шоумена, особистість з надзвичайною творчою харизмою, людину з великим серцем, відкритим до людей та відданим країні, котрий поліг, захищаючи її незалежність.

Потренувавшись на віршах, Сергій Боднар стає автором першої дитячої повісті про місто над Смотричем «Таємниця зачарованої монети», в якій йдеться про відчайдушних друзів Іринку, Андрійка та Миколку. Насичені карколомними пригодами сюжети, захоплюючі фантастичні епізоди, коли ти на одному диханні читаєш сторінку за сторінкою, намагаючись дізнатися, що ж буде далі, не залишили байдужими читачів. А в тих і самих ще за плечима крутиться пропелер, що так і проситься вляпатися в якусь неординарну історію… Так, до прикладу, стається з наступними героями письменника в творі-продовженні дебютного — «Ангел Вася в середній школі». Навчальний заклад, що в Старому місті, опинився на межі закриття, та учні на чолі зі шкільним ангелом-охоронцем взялися рятувати рідну «альма-матер», попри те, що їм довелося подолати непросту дорогу випробувань та труднощів і щоразу наражатися на небезпеку, визволяючи з полону нову директрису і захищаючи школу від злодія-негідника Льончика.

Якщо особистість обдарована талантом, то він коли-не-коли таки дасть про себе знати. Це можна сказати й про творчість нашого співрозмовника, для якого казка відкрилася незаплановано й неочікувано. З дитинства Сергій Боднар прикипів до малювання й цілеспрямовано навчався образотворчому мистецтву. Рівнятися йому було на кого, адже батько працював в художніх майстернях. Після штудіювання художніх знань та випробовування пензля в місцевій художній школі, а далі — в республіканській, він вийшов з повним усвідомленням свого призначення в житті й навіть не міг уявити, куди може іще приземлити його власний політ фантазії.

• Щоб поряд з пензлем взяти до рук перо? Все склалося якось природно, само собою. Понад 10 років тому я відпочивав в Криму й разом з дитиною бавилися будівництвом піщаних фігур. Ця розвага подобалася й навколишній малечі, тож навколо зібрався добрий гурт дітлахів. Те, як на мій «меседж» збігається малеча, підгледів керівник нашої станції юних техніків Олександр Луданний, який — і це теж доля — саме перебував на відпочинку в тому самому місці й в той самий час, що і я. Він і запропонував спробувати попрацювати в навчальному закладі, – згадує Сергій Боднар. — А з дітьми не засумуєш. Мені щохвилини потрібно було налагоджувати з ними комунікативний контакт, бо ж дітвора постійно просить розповісти щось незвичайне. От і пішли в хід різноманітні небилиці, історії, оповідки, що сприймалися на «ура», та й самі вихованці із задоволенням долучалися до цього творчого процесу. Їхні відгуки та оцінки, схвалення та критика допомагали налаштовувати мою особисту творчу хвилю та генерувати сюжети, які мають бути цікавими вибагливій дитячій читацькій аудиторії.

Успіхи перших книг ставили перед Сергієм Боднарем нові творчі планки, а дітки з нетерпінням очікували наступного занурення в море нових неймовірних історій. Так з-під його пера по черзі з’являються казки про грайливого, непосидючого, енергійного вигадника та фантазера Сірожку — маленького хлопчика, який, мріючи стати лицарем, нашив на татусеву футболку багато ґудзиків, розмалював величезний черпак і таким чином зробив собі обладунки – «Лицар Сірожка з ордену курдупликів», «Лицар Сірожка та Сніговий Карлик», «Лицар Сірожка та залізна корова». Йому їсти не дай, тільки б мандрувати та долати несподіванки, аби перемогти силу зла. Тут читач продовжує дізнаватися у формі легенди історію Кам’янця-Подільського та його пам’яток. Фан-клуб письменника зростає в рази, книги розмітаються з полиць магазинів, а діти перечитують зміст та оживляють свого кумира.

• Якось мій гарний друг з Галереї мистецтв Андрій Павловський організував квест за сюжетом трилогії. Я був приємно вражений, що зібралося до 30 учнів, які з надзвичайним натхненням долали перешкоди казкового маршруту. Не з-під палки, бо потрібно для галочки, а за власним велінням зійшлися дітлахи на захід, ще й взяли з собою батьків і вчителів. Знаю, що навіть екскурсії вже організовують за «сірожкиним» сценарієм, а дехто з місцевих майстрів попросили дозволу на виготовлення скульптурок хлопчика-затійника, — радіє наш герой взаємності поціновувачів. — Чом би нашому місту не мати особистого персонажа, який би поряд з усіма історичними та природними достоїнствами «квітки на камені» популяризував її, породжував, так би мовити, інтригу, яку б хотіли розкрити туристи та гості, Щось впізнаване, зрозуміле і водночас притаманне лише Кам’янцю. Як Шерлок Холмс на Бейкер-стріт…

Нині Сергій Боднар продовжує працювати в місцевій філії ХОЦНТТУМ на базі шкіл №1 та 11 керівником гуртка «Виготовлення сувенірів», котрий відвідують десь 80 учнів-умільців з усього міста. А вони разом – ще той генератор ідей. Нещодавно креативники зарекомендували себе з несподіваного боку, створивши «пластиліновий» мультик, знятий за сюжетом казки нашого співбесідника «Як одягалася ялинка».

• Задум крутився в голові давно, і коли мій колега вчитель фізики Іван Теличко підказав технічні моменти його реалізації, процес пішов. Учасники гуртка активно та з повною самовіддачею долучилися до нового для себе заняття: самостійно ліпили пластилінових героїв, казкові реквізити та фільмували сценарій, на допомогу прийшли навіть батьки, – ділиться Сергій Олександрович. – Переглянути дитяче кіно можна на youtube.com/watch?v=8AZl8N4MVA

А от куди заведе далі Сірожку його непосидючість та допитливість, письменник не каже, бо не хоче «псувати апетит» читачам. Та не втримався й трішки привідкрив завісу: продовження історії про улюбленого персонажа з’явиться у вересні й вона під назвою «Лицар Сірожка та Чорний лицар» стане завершальною в цій серії книг. Незабаром прихильників чекають й інші творчі сюрпризи від автора, такі як «Мацьопа в країні забутих мрій» та «Хлопець з туману». Тож з нетерпінням сподіватимемося на нові художні ексклюзиви від майстра слова, близькі не лише дітлахам, але й дорослим. Бо всі ми в душі романтики, ідеалісти та мрійники.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах