09.05.2025
Повертаюся до надрукованої статті в газеті «Край Кам`янецький» від 15 липня 2022 року. Риторичний мій вигук, що був на початку
Читати
09.05.2025
Щороку навесні із настанням тепла і пробудженням рослин активізуються іксодові кліщі. Ці небезпечні для людей і тварин істоти найбільш активні
Читати
08.05.2025
Подільське українське історико-краєзнавче Товариство імені Юзефа Роллє 21 січня відзначило чергові роковини смерті видатної постаті, генія нашого Подільського краю Юзефа-Аполлінарія
Читати
02.05.2025
ГОРОХОЛІНСЬКА Віта Йосипівна екс депутатка Кам’янець-Подільської районної ради, нині працює військовою адвокаткою. Її шлях — це приклад трансформації від політичної
Читати
30.04.2025
"Дякую, що хвацько вирулював від дронів і привіз нас додому живими-здоровими", – так група саперів дякувала побратиму Юрію після ротації.
Ще
Читати
28.04.2025
За свою багаторічну журналістську практику звернула увагу на особливий підхід до написання матеріалів: є такі, що з невимовним трепетом і
Читати
24.04.2025
Там, де стихає звук вибухів, починається інший фронт — психологічної підтримки словом, поглядом, жестом. Саме за цією формулою працюють військові
Читати
18.04.2025
Дерево з давніх-давен використовувалось у побуті населення. Подільські річки, проклавши шлях до Дністра в каньйоноподібних долинах, що були багаті на
Читати
Історія кладовища села Зіньківці, яке межує лише річкою і прекрасними кладками-гойдалками з Кам`янцем, сягає дуже давньої давнини. Про перші згадки цієї місцини зустрічаємо вже в XV столітті як про поселення поляків-переселенців. Навіть є деякі нотатки істориків, котрі пишуть про Зіньківці, як про приватне німецьке поселення… Звичайно, треба досліджувати
Саме так можна сказати про дружбу двох видатних, талановитих українців – народного художника України, скульптора Анатолія КУЩА та політично-гомадського діяча, письменника Василя ШКЛЯРА, які познайомилися під час особливої події, приуроченої Шевченківським дням. Тоді Василь Шкляр підготував статтю в «Літературній Україні» про сучасного українського скульптора, якого висунули на здобуття Шевченківської
Понад 20 років Україна брала участь у миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій. Українські військовослужбовці зіграли важливу роль у збереженні миру та стабільності у світі. Професіоналізм, миролюбність та готовність прийти на допомогу – так характеризували наших воїнів. Однак через повномасштабне вторгнення росії на територію України,
Минуло вже 17 років, як її немає… І вже 18 років, як про її історію життя взнала вся країна! Пройшло вже кілька років відтоді, як вийшла з друку книга Н.Мизака і В.Горбатюка «За тебе, свята Україно. Кам’янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА», і цей час показав, що
18 травня вступив у дію закон про мобілізацію, згідно із яким військовозобов’язані громадяни віком 18-60 років мають оновити свої дані впродовж 60 днів – до 16 липня включно. Зробити це можна у територіальному центрі комплектування (ТЦК), у центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП), або самостійно через електронний кабінет призовника за
У цей важкий та водночас важливий час, коли наша країна переживає випробування війною, родини військовослужбовців стають не просто частиною Сил оборони, а й невід’ємною її складовою. Напередодні Міжнародного дня сім’ї (15 травня) ми хочемо розповісти про одну із таких родин. Підтримуючи одне одного у бажанні служити в Збройних
Шановні поціновувачі сучасної української прози, сьогодні ми продовжуємо рубрику «Пропонуємо прочитати», яку газета «Край Кам’янецький» започаткувала напередодні повномасштабного вторгнення, і встигла презентувати вам лише роман Юрія Даценка «Пастка для різника» – перший детектив із авторської серії «Історії провінційного хірурга», що побачив світ у видавництві «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».
Знайомтеся, заступник начальника центру розмінування з морально-психологічного забезпечення майор Денис. За фахом – історик. У ЗСУ – з 2017-го. – У перші місяці повномасштабного вторгнення займався підготовкою мобілізованих, яких було чимало. Хтось був знайомий із військовою службою, а хтось вперше взяв до рук зброю, але всі мали непереборне бажання
26 квітня минає вже 38 років з тієї страшної ночі, коли аварія на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції спричинила найбільшу в історії техногенну катастрофу. До її тривалої ліквідації залучали не лише пожежників, медиків та рятувальників, але й інших представників мирних професій. Своїми спогадами про ті події ділиться ліквідатор аварії
Захищаючи рідну землю від підступного терориста-агресора, переходять із земного до небесного строю найкращі діти України, золотими літерами назавжди вкарбувавши свої імена в новітню історію вільної та незалежної держави. Проводжає в останню путь справжніх Героїв і Кам’янеччина. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих захисників. Щирі співчуття родинам, котрі втратили своїх