Ось такі вони, таланти з Бахмута

Автор: | Опубліковано Дозвілля Немає коментарів

Перший раз я його побачила минулого року, коли наше Товариство «АДСКРІПТУС» організувало в НІАЗі «Кам’янець» літературну імпрезу «Геній Поділля – Юзеф Роллє», присвячену 194-ій річниці від дня його народження. Високий, стрункий, з надмірно густим і красивим волоссям, він тоді, чемно привітавшись, дуже вибачався, що не одягнувся, як то кажуть, «про свято». Я одразу звернула увагу на відкриту, щиру посмішку, глибокий правдивий голос та добрі очі. Його викладачка з фортепіано Тетяна Буравльова, навіть зніяковіла за його зовнішний вигляд, однак її зауваження було миттєвим, бо ж знала, кого вона привела до нас на концерт… І він заграв… Багатьох слухала піаністів, дуже люблю цей інструмент, бо й сама в школі займалася грою на фортепіано. Але Касім Фролов, котрому довго аплодували і взагалі, здавалося, не бажали відпускати, зачарував публіку і мене.
Він з’явився у нашому місті разом з іншими студентами та викладачами Бахмутського фахового коледжу культури і мистецтв ім. І. Карабиця, котрі переїхали до нашого міста з початком війни. Відтоді намагаюся не пропускати жодного їхнього концерту, в якому є свій симфонічний, духовий, камерний оркестри та народних інструментів, ансамбль скрипалів, студентський академічний та естрадний хори. Потужна навчальна база, аби дати учням найвищий рівень освіти. І головне, каже Касім, що поруч завжди його рідна вчителька – Тетяна Іванівна Буравльова, котра дуже допомагає йому розвивати таланти.
Але талановитими люди все ж є від природи. Пригадайте Шуберта: з 13 до 19 років він написав дві симфонії,  дві меси, чотири оперети, кілька струнних квартетів і близько 150 пісень. Касім Фролов також намагається створювати свою музику, і до того ж полюбляє більше виконувати її, ніж класичні твори. Нові хвилі часу завжди диктують свої правила…  Дивно, що у такого талановитого юнака й досі немає особистої концертної програми. Я б із задоволенням слухала його гру. Та чи я одна?
Днями в Бахмутському коледжі відбувся великий концерт, де виступали студенти різних курсів. І Касім виконав на ньому один з найскладніших музичних творів – прелюдію Івана Карабиця, на честь котрого і названо цей коледж. Слухаючи гру, тобі здається, наче і ти досягаєш вершин своєї досконалості. Високі думки з паралельних світів наближають тебе  до Всевишнього… Бо мова музики вражає найтонші відчуття, і особливо, коли перед тобою зовсім юний маестро.  А він, заплющивши очі, високим порухом правої руки швидко пробігся по клавішах роялю, і, з неймовірною віртуозністю, виконав важкі прийоми етюдної п’єси…
Касім у сім’ї Фролових третій, наймолодший з синів. І всі у них музиканти, від матері. Один з братів також навчався у цьому ж коледжі, минулого року склав державні іспити і тепер готується до вступу у вищий навчальний заклад. Незвичне для нас ім’я дав йому батько, колишній військовий, учасник афганської війни. У нього в загоні було два товариша, Алі та Касім, дуже близькі для нього, котрі загинули під час чергового бомбардування. Тому батько вирішив назвати двох своїх синів їхніми іменами – Касім та Алі, а третьому вже дали ім’я Артем. До початку війни сім’я мешкала у Краматорську. В Бахмутський коледж Касім вступив уже з початком війни. І зараз навчається на третьому курсі у класі гри на фортепіано. А в майбутньому мріє вступати на навчання з вокалу. Також співає в академічному хорі та естрадному ансамблі «Сім  Я». Цей колектив уже давно відомий нашим кам’янчанам своїми виступами в міському Будинку культури.
Які ще плани у Касіма? Поки що музика, а ще – захопився кікбоксингом. Взагалі піаніст мріє колись бути ще й меценатом – заробити багато грошей, щоб допомагати дітям багатодітних сімей…
Йому дуже подобається наше місто. Каже, не лише його історичний вигляд, а що зустрів тут привітних людей і знайшов нових гарних друзів. Сподіваємося, що Кам’янець стане для Касіма тим місцем, де він та інші студенти Бахмутського коледжу навдивовижу розвинуть усі свої таланти та здібності.

Юлія Лискун.

 

Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар