Дякуємо, що ви у нас є

Сутеніло. На ослінчику біля хати щось жваво обговорюють і сперечаються дідусі-сусіди Карпо, Антін та дядько Петро. У руках в Антона Михайловича – наша районка.
– А ти це читав? – запитує дідусь у свого опонента і простягає перед очі сторінку «Прапора Жовтня».
– А там хіба правду написали? – парирує йому Петро Іванович, смачно затягнувшись самокруткою з клаптя тієї ж таки газети.
– А ти на цифри дивися! Та між рядків читай! – повчав Карпо Петрович. – Розумному досить, щоб істину знати…
– Еге ж, у газеті правду пишуть, – кивнув у відповідь Антін Михайлович. – Іноді (сміється).
Наприкінці 80-их «Прапор Жовтня» читали майже у кожній родині, не було такої сільської сім’ї, де б не підписалися на улюблену місцеву газету, родовід якої розпочався з далекого 1930 року. Саме тоді, 26 лютого, народилася газета із промовистою назвою «Колективіст Прикордоння». Спливав час, часопис змінював свої назви – «Сталінський клич», «Радянська Кам’янеччина», «За комунізм», «Прапор Жовтня», а з 1991 року вона почала виходити в світ як «Край Кам’янецький».
Всього було на її шляху – і добра, і лиха, бо ж недарма кажуть, що на віку – як на довгій ниві. Надто ж, коли вік той довгий – 90 років. Час спливав непомітно, а разом із ним змінювалися засновники нашої газети. За комуністичних часів часописом керував райком партії. Після здобуття незалежності її засновниками стали районна рада та райдержадміністрація. Редактора за будь-яку «провину» могли заслухати, звільнити, призначити більш слухняного і лояльного.
Так, наша газета була більшовицькою, бо ж здавалося тоді, що це і є шлях у «світле майбутнє», а світлим чи бодай просто нормальним сьогоденням, пристойним життям трудового люду влада не надто переймалася. Втім, що тут розводитись!
Хіба нині ситуація краща? Недавно, чекаючи на зупинці «маршрутку», почула розмову двох бабусь. Вони скаржилися одна одній на своє жебрацьке існування: низькі пенсії, високі тарифи, дорогі ліки та продукти… Перш, ніж зайти в автобус, встигла почути їхнє безнадійне: «Відпочинемо на тому світі», й стало так гірко на душі, так прикро за нашу Україну. А від влади – чергові обіцянки на кшталт скасувати оплату комунальних послуг для малозабезпечених пенсіонерів, які досягли 70 років, чи то добавка до пенсії 80-літнім…

Як добре, що ми більше не пов’язані із владою, не контролюємося нею, хоча й залишилися партнерами – на договірних засадах висвітлюємо їхню діяльність.
З січня 2016 року колективам редакцій законом було надано право самостійно обрати спосіб реформування, перетворивши комунальні підприємства у суб’єкти господарювання приватної форми власності, владні інституції зобов’язано вийти зі складу співзасновників. «Краю Кам’янецькому» нелегко довелося долати процес реформування. І якби не вступив у дію Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», то редакція й надалі пливла б потихеньку таким напівпровладним курсом. Правда, напівпровладний часопис районних керманичів, мабуть, не задовільняв. Тож спочатку вони зраділи такій можливості позбутися газети й запропонували нам якнайшвидше прийняти рішення про реформування.
Трудовий колектив ще 21 січня 2016 року провів збори, де одностайним рішенням було визначено про участь редакції й засобу масової інформації в першому етапі реформування. Відповідні пропозиції редакція надіслала засновникам – Кам’янець-Подільській районній раді та Кам’янець-Подільській райдержадміністрації. Однак владці різко повернули в зворотньому напрямку й не поспішали відпускати газету.
На черговій сесії районної ради, яка відбулася 18 лютого цього ж року, не вистачило одного голосу, аби процес реформування запустити в дію. У березні редакція звернулася з повторними листами, щоб отримати офіційну відповідь від засновників згідно із законом, на що голова райдержадміністрації відповів, що підписувати розпорядження про вихід з числа співзасновників немає сенсу, бо немає рішення сесії. Ось тоді-то колектив редакції змушений був шукати правди в суді. Довелося пройти кілька судових засідань, аби Феміда задовольнила позови та визнала протиправною бездіяльність районної ради й райдержадміністрації. Вже у квітні 2017 року ми стали приватним підприємством «Медіа-центр «Край Кам’янецький». Співзасновники – працівники редакції.
Тож у словах, що за «Краєм Кам’янецьким» стоять тільки читачі і більше ніхто, зараз набагато більше правди, ніж будь-коли. Це наші робота й покликання – писати для вас і про вас, земляків, звичайних людей, які живуть у дуже непростих умовах, стикаються з безліччю проблем, долають їх із незмінною стійкістю.
Хизуватися великим тиражем, як це було за радянських часів, нині, на жаль, не доводиться. І звинувачувати у цьому газетярів у непрофесійності чи передплатників, які з роками відмовляються від друкованого слова, було б несправедливо. Бо при нинішній скруті виділити із сімейного бюджету на газету 240 гривень знайдеться не в кожного. Однак добра традиція, перечитування газети сусідами, ще й досі в силі.
– Ніно, я твій «Край Кам’янецький» взяла, – лунає з двору Галини Семенівни. – Там про тарифи пишуть. Прочитаю і віддам.
– А що там читати, – від того, що написано, вони не зменшаться, – долучається до розмови Петро Іванович. – Галю, перед тим як віддати газету Ніні, принесеш мені, там про мого онука статтю написали, хочу прочитати…
Ось так і ходить «Край Кам’янецький» від хати до хати, де його чекають наші шанувальники. І не дивно, що передплатників ми вважаємо нашими роботодавцями. Бо завдяки вам «Край Кам’янецький» може продовжувати виходити у світ, міцно стояти на власних ногах. Ми засіватимемо інформаційну ниву, а ви, дорогі друзі, радьте нам, як робити це найкраще. Ваша думка для нас цінна і важлива, ми завжди прислухаємось до неї, враховуємо всі поради та побажання.
Газета без вас втрачає сенс, перестає бути газетою. Але, сподіваємося, що і ми вам потрібні. Адже ви, передплатники, не зраджуєте, довіряєте нам впродовж десятиліть. А нині, у переддень ювілею, ми хочемо розповісти про тих, хто майже півстоліття крокує разом з «Краєм Кам’янецьким», як родинну спадщину зберігає в своєму архіві підшивки з пожовтілими від давності газетними аркушами. Дякуємо, що ви у нас є, що ви нам довіряєте та своєю передплатою і небайдужістю підтримуєте вашу газету – «Край Кам’янецький».

Надія ЄРМЕНЧУК.

Поділитися в соціальних мережах