Якщо не я, то хто?
Батьки Людмили Корнєєвої прокидалися, коли за вікном ледь засіріє – робота, домашнє господарство, діти… На все доби не вистачало, та найперше, що тато робив, умикав радіо чи приймач – новини (були чимось на кшталт свіжого повітря чи ковтка води). А вже під вечір, коли поштарка приносила газети (а їх родина виписувала обов’язково), упоравшись зі справами, гортали сторінки часописів, не пропускаючи жодної інформації.
Майже чотири роки тому пішов із життя Михайло Якимович Ковальчук, а й досі в старій хаті зберігаються стоси «Прапора Жовтня» (нині – «Край Кам’янецький») – улюблені газети родини.
Тож і сьогодні донька Михайла Якимовича Людмила Корнєєва – депутат сільської ради, людина активної громадянської позиції – залишається відданим читачем «Краю».
На шпальтах видання друкувалися інтерв’ю з Людмилою – дружиною загиблого на Майдані Героя України Анатолія Корнєєва.
Медик за освітою, Людмила багато років допомагала хворим, наразі переймається не тільки дітьми-внуками, власним господарством, а й громадськими справами, котрих завжди вистачає, та й небайдужість не дає відсиджуватись.
Каже: «Мушу в пам’ять про Анатолія підтримувати те, що започаткував, як би важко не було, бо для нього люди були всім – біллю, щасттям, сенсом його життя».
Коли дізналася, що маленька Віка Власюк потребує великих коштів на лікування, не вагаючись, перерахувала гроші, хоча знаходилася за тисячі кілометрів від свого дому і зайвої копійки в сім”ї нема.
Є у Людмили Михайлівни мрія – побачити, як українці стануть по-справжньому великою, єдиною родиною.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
