ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЮ І ЩЕДРОЮ ДУШЕЮ

Марії Степанівні КОМАРНІЦЬКІЙ із Супрунковець наразі виповнюється ні багато ні мало – 90, та вважайте, вона найпалкіша читачка «Краю Кам’янецького». А спробуйте їй вчасно не принести газету! Ні, справа тут не в роках.

Хоча чого тільки на своєму віку пані Марія не пережила. Змалку лише те і бачила, що роботу. А як інакше. І сапала, і дрова з лісу на собі носила, і на фермі біля телят гарувала, і замість мами, котра слабувала, на «норму» бігала.

Не раз любить згадувати, як разом із Євгеною Маланчук, Ганною Жалобою, Ганною Юрчик, Надією Березою, Галиною Заморокою, Зінаїдою Свинар, Надією Дубінською доводилося важко працювати на колгоспному господарстві. Але молодість брала своє. І вже за веселими жартами, піснями праця ставала у радість, навіть втома десь відступала.

Вчитись не було коли, а чотири класи все ж пощастило закінчити. У п’ятнадцять уже й ланку очолювала, і ніхто не казав, що молода, мовляв. Усе горіло в її руках. Звикла за все відповідати. У Другу світову батько на фронт пішов, а брата Михайла окупанти на примусові роботи до Німеччини забрали, то ж усьому мусила давати раду, залишившись із ненькою.

Малою (це в 1932-33 роках) їсти увесь час хотіла, а в 1947 – уважала за щастя поласувати печеним кормовим буряком, що їй дід Герасим нишком з ферми приносив. Наголодувалася! Це нині є що поїсти, але не все вже може і вживати через хвороби.

А взагалі наша Марія – людина дуже багата. А ви як думали? Одненька тягнула, виховувала двох донечок Євгену і Ганну (на фото), переживала, щоби не виглядали найбіднішими. Платтячка, сорочечки вишивала своїм красуням. Зате сьогодні має четверо внуків – Сашу, Андрія, Юрія, Ігоря. Багата і на правнуків: Діма, Ілона, Каріна, Тимофій, Ілля, Валентин. Праправнучку Евеліну дочекалася.

Зятів поважає – Григорія і Віктора. Ось і свій ювілей зустрічатиме в селі у Григорія. Та й у Кам’янці-Подільському у Віктора їй завжди раді. Діти та онуки дуже люблять і поважають Марію Степанівну. Для них вона і мудрий порадник, і помічниця, одним словом – найкраща людина у світі. А ще ювілярка не може всидіти без роботи. Любить поратися на обійсті, радіє навесні першим квіточкам, зеленим листочкам у саду, городині.
Скажете, що роки… А що роки? Це як з якого боку поглянути! І хоч легким життя Марії Степанівни не назвеш, та жінка все витримала і винесла на своїх тендітних плечах. Хочеться, щоб було побільше людей із такою великою, щедрою душею як у неї.

Ігор ПЕТРОВАНЧУК, староста сіл Супрунківці, Тернавка.

Поділитися в соціальних мережах