АРКА БАЖАНЬ

Автор: | Опубліковано Цікаво 2 коментарі

Тричі приїздив у Кам’янець останній польський король Станіслав Август (Понятовський). Вирішила шляхта та католицьке духовенство збудувати у місті Тріумфальну арку. Замовили проект відомому архітектору Яну де Вітте.

І ось майже у центрі міста, біля кафедрального католицького костелу Святих апостолів Петра і Павла, побудували струнку, вишукану арку в стилі європейського бароко. На верхівці арки – вирізана із вапняку скульптура Святого Яна Непомуцена (найулюбленішого святого Станіслава Августа), а біля святого – четверо скульптурних янголят у молитві застигли.

Пишно зустрічали короля вірнопіддані. Це було 11 листопада 1781 року, про що оповідає напис на фризі латинською мовою.

І народилась у Кам’янці, і почала жити своїм непередбачуваним життям легенда про те, що коли під цією аркою щиро покаятись (бо Святий Ян Непомуцен вважається покровителем сповіді) й у Бога попросити допомоги в якійсь справі, то Господь обов’язково почує прохання та допоможе.

Надала сили цій легенді інша легенда про те, що уславлена красуня того часу Софія Потоцька саме під цією аркою попросила у Станіслава Понятовського подарунок за її послуги для короля при дворі російської імператриці Катерини II.

Тут Софія і загадала, щоб цей подарунок був найкоштовніший, бо жінка вухами любить, а вуха люблять золото. І збулось бажання Софії. Подарунок вона отримала справжній королівський: 2 кг чистого золота – такою була вага сережок. Софія, звісно, їх носити не могла, але пам’ять про королівський подарунок довго зберігалась у переказах нащадків Софії Потоцької.

У Кам’янці цю грекиню, Софію Глявоне, добре знали, адже її перший чоловік, Йосиф Вітте, був сином коменданта кам’янецької фортеці, а згодом (після смерті батька) сам став комендантом нашої фортеці у XVIII ст. Це він шлюбом на Софії перетворив рабиню на поважну аристократку.

Отак зажила ця легенда про Тріумфальну арку: то зникала з обігу, то знову квітла буйним цвітом. Особливої популярності вона набула в останні десятиліття ХХ ст. та у перше десятиліття ХХІ ст. Після того, як під Тріумфальною аркою у Кам’янці-Подільському загадували бажання декілька керівників Української незалежної держави і про це написали в одному з путівників про наше місто, юрби туристів, що прямують під арку, потроїлись.

А хто були ці шановні особи, і як вони загадували, і що це дало їм і нашій державі – про це мова буде в інших легендах, про те ще розкаже час.

Уже нині загадування під «Аркою бажань» стало своєрідним ритуалом для почесних гостей міста та численних туристів. Треба вже готувати здалеку ліву руку (щоб від серця бажання йшло), приставляти руку до будь-якого каміння арки і, стоячи під нею, казати про себе: «Грішний я, Господи, але ти мене, вірю, любиш і прощаєш, і допоможеш мені у цій справі (згадується бажання), бо без тебе не зможу я цього сам добитися. Допоможи, Господи!». Про своє бажання не треба нікому говорити і не дивуватись, що точно так, як у Бога просив, не сповниться (адже Бог краще знає, що вам у житті треба для спасіння). Дивуватися не треба і знати, що варіант сповнення бажання буде непоганий. У Кам’янці з цього приводу жартують: «Не російським царем, то хоч би польським королем!».

Ця приказка натякає на те, що улюбленець долі, польський король Станіслав Август був фаворитом Катерини II і хотів, одружившись на ній, стати російським царем, але доля склалася так, що він став польським королем. Але непогано! Правда? Для нього щастя, а для інших?..

Галина ЮРКОВА, із книги «Скарби в Кам’янці на Поділлі».

Поділитися в соціальних мережах
Коментар
  1. Posted by Георгий
  2. Posted by Евгения

Додати коментар