«Край Кам’янецький»
ЗАЛЮБЛЕНИЙ У СЛОВО І ЖИТТЯ
ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТА І ПИСЬМЕННИКА МАР’ЯНА ІВАНОВИЧА КРАСУЦЬКОГО Відомому українському журналістові, багаторічному редакторові Кам’янець-Подільської міськрайонної газети «Край Кам’янецький», письменнику, автору гостросюжетних романів «Довга дорога вночі», «Павутиння», «Крик білої ворони», «Біг з перешкодами» («Редакція»), «Розрив-трава на лютих перехрестях», «Злива», багатьох збірок повістей, оповідань та новел, почесному професору
НЕБО ПЛАКАЛО ДОЩЕМ (СВІТЛОЇ ПАМ’ЯТІ КОХАНОЇ ДРУЖИНИ)
Небо плакало дощем. З самого ранку. Чи з ночі? Здавалося, велетенська парасоля не по-весняному важкого, холодного і якогось на диво непривітного, тривожно-сонячного неба ніколи не припинить поливати принишклу, стишену чималу територію, на якій густо розмістилися декілька десятків (якщо не сотень) тисяч могил тих, хто в різні часи з неспокійних,
ПО ВУЛИЦІ ПО ГОЛОВНІЙ – З ОРКЕСТРОМ
Під такою оптимістичною назвою вийшла друком нова книжка публіцистичних творів, опублікованих раніше на сторінках «Краю Кам’янецького», члена Національної спілки журналістів Лариси Маслової. Цей рукопис восени 2020-го увійшов у трійку переможців літературних робіт, що за умовами щорічного конкурсу видаються коштом міської ради. Тут мешканці Кам’янеччини знайдуть чимало знайомих імен, адже героями
19 СІЧНЯ ЗУПИНИЛОСЯ СЕРЦЕ ТАЛАНОВИТОГО ПОДІЛЬСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА ЄВГЕНА ВАЛЕРІЙОВИЧА СЕМЕНЮКА
Євген СЕМЕНЮК народився 15 серпня 1945 року в селі Чухелі Волочиського району. Закінчивши школу, він встиг пропрацювати будівельником і цукроваром. Свій журналістський шлях Євген Валерійович розпочав із нашої міськрайонної газети «Край Кам’янецький» (на той час «Прапор Жовтня»). У серпні 1973 року за розподілом, після закінчення факультету журналістики Львівського держуніверситету
Перші журналістські кроки пов`язані з “Краєм”
З цієї газети я, ще зі школи, розпочинала свою велику Журналістику. У 80-ті роки майже з номера у номер публікувалися мої перші несміливі дописи. Як зараз пам`ятаю: старенький коридор друкарні (часто шпорталась об щось в одному і тому ж місці…), привітні обличчя колег-журналістів, які піднімалися із-за столу мені назустріч,
Я плакала за чужих дітей
У сільського жителя день минає досить швидко. Зі світанком встає, а там вже, дивись, сонце опускається за обрій. У постійному русі й Ганна Шиманська з с.Супрунківці. Поки обійде свою корівку, курочок, шмат городу, то й не зглянеться, як вечоріє надворі. Працювати на землі життя й навчило, й змусило. Спочатку
Я б ще йшла та співала
Знайомлячись із нашими передплатниками, відкриваєш для себе таку приємність, як спадковість. От і наразі, розмовляючи з Надією Василівною Рудько із села Крушанівка, з’ясувалося, що газету «Край Кам’янецький» передплачували ще її батьки (тоді «Прапор Жовтня»). І Надія Василівна, і чоловік її Микола Васильович – постійні, віддані газеті читачі. Одна донька
Разом – веселіше
88-літній Іван Григорович Радійчук читає «Край Кам’янецький» навіть вночі. Це коли йому не спиться. Отож, вмикає світильник – і ніби темрява розступається. Читає про різні життєві історії, тож мимоволі пригадується і власне життя: згадує себе молодим трактористом на колгоспному полі чи бачить армійських друзів, із котрими проходив вишкіл на
Завжди намагаюся допомогти
Іван Михайлович Романчук – поціновувач, передплатник і водночас герой публікацій, який часто з’являвся на шпальтах нашого видання. А ще Іван Михайлович – це свідомий громадянин, професіонал та людина з великої літери, адже за його плечима 50 років медичного стажу, сотні врятованих життів та тисячі вдячних пацієнтів. Закінчив Івано-Франківський медінститут,
Дякуємо, що ви у нас є
Сутеніло. На ослінчику біля хати щось жваво обговорюють і сперечаються дідусі-сусіди Карпо, Антін та дядько Петро. У руках в Антона Михайловича – наша районка. – А ти це читав? – запитує дідусь у свого опонента і простягає перед очі сторінку «Прапора Жовтня». – А там хіба правду написали? –
- 1
- 2
