Перші журналістські кроки пов`язані з “Краєм”
З цієї газети я, ще зі школи, розпочинала свою велику Журналістику. У 80-ті роки майже з номера у номер публікувалися мої перші несміливі дописи. Як зараз пам`ятаю: старенький коридор друкарні (часто шпорталась об щось в одному і тому ж місці…), привітні обличчя колег-журналістів, які піднімалися із-за столу мені назустріч, і себе – завжди схвильовану, в чеканні якогось щоденного великого дива… І воно приходило.
Саме колектив цієї газети (а тоді вона називалася “Прапор Жовтня”) на чолі з редактором Мар`яном Красуцьким підготував мені рекомендацію для вступу в Київський національний університет імені Т. Шевченка, і водночас саме моя кандидатура була затверджена на посаду редактора інститутської багатотиражки “Радянський студент”! Так, це для мене було справжнім дивом. Та кожне диво грунтується на… праці.
Дякую, що журналісти такого солідного видання повірили тоді в мене, в мої сили. І я їх ніколи в житті не підвела. “Прапор Жовтня”, а тепер “Край Кам`янецький” є постійним моїм другом і супутником. Пригадую, як я відвідувала літературний гурток, що діяв при газеті, і через те, що не прочитала на ньому жодного вірша, хтось тоді жартома мене назвав: “Наша велика скромна поетеса”. А ще тепліє на душі, коли згадаю як Василь Добровольський радив мені взяти участь у конкурсі краси, що тоді лише розпочинався в місті, і при цьому захоплено підбадьорював: “Я б тобі, Юлю, дав перше місце!” Неможливо забути завжди привітні, теплі, турботливі очі Анатолія Туровського і його незмінне запитання: “Ну то як, пані редакторко, сьогодні в нас справи?”…
Частина мого життя пов`язана з цим часописом. Часом важкого життя, неспокійного, зосередженого на нелегкій газетярській праці. І хоча з плином часу працювала в сусідньому “Віснику”, потім – поруч з редакцією – у католицькому видавництві при костелі св. Петра і Павла, я завжди зберігала, цінувала і досі свято зберігаю у своїй пам`яті перші журналістські кроки, пов`язані саме з цією газетою. І дякую долі за такий подарунок! Зі святом вас, шановні журналісти! Немає нічого дивнішого за життя. Крім СЛОВА!
Юлія ЛИСКУН.
Автор:
admin
