фейлетон
Популізму – зась!
Мусій Автономович, збираючись уранці на прийом до лікаря, роздивлявся старі шкарпетки. За великим рахунком, вони більше нагадували рибальську сітку в мініатюрі – латати їх було марно. Зітхнув сумно, та всередині якийсь голос бадьоро підказував пенсіонерові, що, мовляв, не переймайся, бо ж надворі щойно жовтень розпочався – тож які шкарпетки,
…просто, просто тупо всі (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Другокласниця Настуня забула вдома кеди. Втім, біда невелика, бо ж тоді дідусь і бабуся навіщо? Отож, узяв Никодим Оверкович торбинку з онуччиним взуттям і вирушив до школи. Глянувши на годинник, зрадів: «Якраз урок скоро закінчується…». У коридорах панувала глибока тиша. «Мо, не туди втрапив? – захвилювався дбайливий дідусь. –
Анжеліка і Кінь (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Анжеліка вже давненько сидить на дивані, не злізаючи з нього. Ні, ні, читачу, дівчина, боронь Боже, не інвалід. Та й сидить вона не на якомусь там дивані, а на білому, ще й шкіряному. Чому? А як ви накажете, дорогі мої, чекати принца на білому коні? От сидить, сидить вона,
Хай димить лише біля мангалу (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
Насолоджуючись по-весняному ніжним ароматом квітневого ранку, здригаюся раптом від задушливого диму, що огортає всю зупинку, викликаючи в мене, зокрема, панічний страх безвиході. Намагаюся інстинктивно сховатися, та бачу перед собою велетенську цигарку, на одному кінці котрої – вогник, а на другому… – дурень. Не поспішай, любий читачу, осуджувати мене за
1 квітня – День гумору
Купуйте тільки у нас… (фейлетон) Зустрівся я із давнім знайомим. Уже пенсійного віку. – Ви патріот нашого міста? – поцікавився він, тримаючи авоську з продуктами, купленими на місцевому ринку, та підозріло оглядаючи на лацкані мого піджака пам’ятний знак з нагоди 90-річчя Кам’янець-Подільського району. – Скажіть чесно: ви його заслужили
Не доросла! (фейлетон на злобу дня від “Краю Кам’янецького”)
«Не родись красивим, а народжуйся із… міською пропискою», – величезними буквами (так, що й окуляри непотрібні) було написано на фасаді солідного будинку, всередині котрого до стерильних маніпуляційних, або ж фойє із широкими кріслами та вражаючих розмірів «плазмою» на стіні стікалися після тепленького ранкового душу сивочолі ветерани в картатих байкових
Про віртуальне м’ясо, шкідливе печиво та рибу, що вислизає з рук. На злобу дня від “Краю Кам’янецького”
У просторому м’ясному павільйоні так тихо, що чутно, як остаточно заплутавшись у температурних перепадах кам’янецької зими, знервовано дзижчить муха за скляною вітриною. Та щойно грюкнуть масивні вхідні двері, продавці майже одночасно повертають шиї в тому напрямку, маючи вже напоготові принадні посмішки й найпереконливіші аргументи, аби завоювати потенційного покупця, котрий,
Зіпсоване свято (фейлетон на тему дня від “Краю Кам’янецького”)
Найважливішим із усіх свят ветеран праці, дитина війни Петро Іванович вважає той пам’ятний день, коли він одержує пенсію. Хоч вона і куценька, але дає змогу якось кінці з кінцями зводити. І за житло та комунальні послуги розрахуватись, і продуктів харчування купити, і дещо з ліків у аптеці, бо має
Ми, щурі, жартувати не любимо! (фейлетон від “Краю Кам’янецького” в тему дня)
– Ну, дорогі мої, – на похмурій пиці завжди заклопотаного Старого Щуряки з’явилося щось подібне до посмішки, – здається, на нашу вулицю йде свято… – І ми, – пискнуло Мале Мишеня, котре до цього сімейства прибилося недавно, – зможемо нарешті оселитися в теплому й смачному сміттєпроводі? – Глобальніше, –
