АТО
«Йому можна було ще з дитинства давати позивний «Добрий», – так сказав про друга й побратима, 20-літнього героя, учасника АТО Ростислава ДОБРОШИНСЬКОГО (на фото праворуч) його близький товариш, сусід, соратник по зброї Андрій Мартинович. «Він так любив життя» – це вже із відеозвернення сестри загиблого Ростислава Ірини. За крок
Найстаршому тут – 62, наймолодшому – 20, та це не заважає їм бути єдиною, згуртованою командою, яка нещодавно повернулася із зони ООС. Уже вдома на бійців підрозділу, очолюваного підполковником Вадимом Татарином, чекало до сорока бойових нагород. І цей успіх невипадковий, бо ж військову частину А/ч 3631, до складу котрої
Коли семикласник Володя КІМАКІВСЬКИЙ дивився фільм про афганську революцію, жалкував про те, що його там не було: «Ех, я би…». Тоді він і передбачити не міг, що за декілька років, закінчивши «учебку» в Кушці, опиниться в самому епіцентрі грізних подій, що вирували в невеликій країні, де проживало близько двадцяти
До болю знайомі вулички та скверики. Через одного вітаються, всміхаючись, перехожі, і найрідніша домівка — твоя, в якій, де б ти не був, найліпше та найзатишніше. Твій спосіб життя відавтоматизований до дрібниць, та й плани на майбутнє вже набули в голові певних обрисів та картинок. Не кожному до снаги
Ніколи цей храм не бачив стільки людей, як того сумнозвісного осіннього дня. Дорога, котрою несли на кладовище 23-літнього бійця 128-ї гірсько-піхотної бригади, була встелена барвінком. На кришці труни лежали закривавлений бронежилет і каска – вони не врятували В’ячеслава ЗАВАЛЬНЮКА. Батьківщині дав присягу …Неймовірна спека на військовому полігоні під Ужгородом
З 7 по 9 травня стародавні споруди Старого і Нового замків стали місцем проведення фестивалю середньовічної культури «Форпост-2016», що вкотре підтвердив реноме однієї з найяскравіших подій місцевого туристичного календаря. Основою змістовної програми стали бої середньовічних лицарів, зокрема бугурт (груповий середньовічний бій), у тому числі й нічний за межами замку,
– Що тобі потрібно? – Трохи пам’яті… Кожен знає: якщо справа до душі, то за нею час спливає непомітно. Саме тому й незчулася, як збігло майже півтори години, протягом яких тривала благодійна вистава народного театру-студії «Лінк» за п’єсою Ярослава Стельмаха «Запитай колись у трав». Я й раніше чула про
За чорною смугою завжди слідує біла. Доля ж Юрія схожа не на зебру, а на суцільну чорну пляму. Щодня він мусить виборювати своє право на гідне життя. Екзамени на міцність та стійкість Юрію довелося складати з самого дитинства. Народився він 1989 року в м.Черкаси в багатодітній родині, де, окрім
Після місяців безрезультатного «вибивання» земельних ділянок сільськогосподарського призначення по 2 га кожна учасниками АТО Едуардом Івановим та Юрієм Стефураком із с.Руда, які вкотре на передовій боронять соборність нашої держави, їхні матері приїхали на прийом до голови районної ради Бориса Беца з надією знайти розуміння. На зустріч також був запрошений
У кожного часу свої цінності. Той стиль життя, що нав’язала нам війна, відмічено палким прагненням якнайшвидшого мирного врегулювання збройного конфлікту та щирою дякою тим, хто всіма силами намагається принести спокій на Схід країни. Вкотре до вшанування наших бійців долучилися Кам’янець-Подільські міська та районна організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»: вони організували