Приховувати мені немає чого
Будь-яке місто завжди має шанс стати туристичною столицею – все залежить від того, як над цим працювати. Не став винятком і сивочолий Кам’янець. Нам є чим пишатись, тому ми цю гордість маємо показувати всій Україні та усій Європі. Та чи затишно тут живеться корінним мешканцям, і яку роль у їх благополуччі відіграє місцева влада, ми запитали у міського голови Михайла СІМАШКЕВИЧА.
– Кажуть, що через кожних п’ять років з людиною потрібно знайомитися по-новому. Михайле Євстафійовичу, за останні кілька років Ви змінилися як мер чи як пересічний кам’янчанин?
– Не можу говорити за інших, але вважаю так. Життя дане для того, щоб рости і розвиватися як особистість. І неважливо, яка в тебе посада. Тому роблю все для того, щоб не стояти на місці. Звісно, велику роль грає досвід. Багато цікавого і нового привносять в життя онуки, які на певні речі мають свій погляд й задають своїми думками й емоціями мій ритм дня. Тому якщо зміни є в плані характеру чи поглядів, то вони тільки позитивні.
– Як реагуєте на плітки, що час від часу з’являються навколо Вашої особи?
– А як треба реагувати на плітки? Їх поширюють ті, в кого немає свого життя. Моє ж – дуже насичене, і на різні вигадки в мене просто немає часу.
– До Вас часто звертаються люди зі своїми проблемами, бідами. Як часто Ви ставите себе на їх місце і як швидко відгукуєтеся на їхні звернення?
– Немає такого дня, коли б до мене не приходили люди. Я з сьомої ранку на роботі і часто вже о цій порі проводжу прийом громадян. Без відповіді ніхто ніколи не залишається. По можливості питання вирішуємо одразу, по потребі – виїжджаємо на місце разом із фахівцями. Такі поняття як людяність, вихованість і тактовність ще ніхто не відміняв. Кожен має право бути почутим, і тут навіть не треба ставити себе на місце іншої людини.
– Нині чимало кам’янчан ледве стягують кінці з кінцями, багато з них не можуть знайти роботи. У цьому напрямку що робиться місцевою владою?
– Раніше, як ви знаєте, наше місто було потужним промисловим центром. Але не мною він був зруйнований. Одне із завдань, яке я поставив перед собою і своєю командою, коли прийшов на посаду міського голови, – розвиток інвестиційної діяльності, зростання економіки, відкриття нових робочих місць шляхом підтримки малого і середнього бізнесу, а також залучення іноземних партнерів. Таким чином у період війни, коли чимало іноземців боялися вести бізнес в Україні, ми змогли привабити в місто німецького інвестора, який збудував у нас сучасний комплекс із кондиціювання насіння «КВС-Україна». В результаті ми отримали додаткові надходження до бюджету міста й робочі місця.
– Михайле Євстафійовичу, за час обрання Вас мером скільки нових промислових об’єктів запрацювало у місті?
– З 2011 по 2019 рік в місті з’явилося 33 підприємства. Це і приватні підприємства, і товариства з обмеженою відповідальністю, і фермерські господарства, й досить великі заводи. Наприклад, той самий «КВС-Україна», «Модуль-Україна», м’ясокомбінат «Кам’янець», дочірнє підприємство «Торгово-виробничий комплекс ТзДВ «Кам’янець-Подільський електромеханічний завод» тощо.
– Збільшилася кількість фестивалів, які проходять у місті, платний проїзд через замковий міст – як це вплинуло на економіку, зокрема на покращення життя кам’янчан?
– Іншого виходу в часи, коли держава навіть копійки не виділяла на ремонт і реставрацію пам’яток архітектури, не було. Тому ми скористалися європейським досвідом й запровадили платний проїзд через територію нашого музею-заповідника. Для тих, хто має картку, одноразовий проїзд через Замковий міст коштує 2 грн, для інших – 10 грн. Але є й інший варіант – об’їзд через міст «Лань, що біжить».
Завдяки отриманим коштам ми провели ремонти доріг, тротуарів у Старому місті, облаштували оглядовий майданчик, підлатали дахи.
Щодо фестивалів, вкотре наголошую: з міського бюджету на такого рівня заходи великих коштів ми ніколи не передбачали. Все робиться за рахунок підприємців. Міська влада найчастіше виступає тільки партнером. Але ви ж розумієте, що проведення фестивалів – це та сама економіка. Приїзд до нас туристів дорівнює залишеним коштам у готелях і ресторанах, маршрутках і таксі, закладах відпочинку. Відповідно маємо додаткове фінансове вливання у бюджет, яке йде на розвиток міста.
– На які запитання Ви не хотіли б відповідати?
– У моєму віці із моїм досвідом роботи вже немає запитань, на які б я не хотів чи не міг відповісти. Та й приховувати мені немає чого.
– Декілька слів про Вашу благодійну діяльність.
– На цю тему я ніколи і ніде не говорю. Є справи, які не варто виносити на загал. Про них знають лише ті люди, кого це стосується.
Юлія ЛИСКУН.
Автор:
admin
