Суспільство

Сільська жінка, яка ніколи не поміняє Привороття на місто

Тіна прокидається ранесенько, аби замісити тісто на хліб у дерев’яних ночвах, і доки воно підходить, хутенько біжить до ворочків… Ой, та ви ж не знаєте, що це… Уявіть собі таку ємність, куди засипають попіл, який треба гарненько залляти окропом, щоб у ньому вимочувати замащений одяг. Так от, не гаючи

Стелла ЛАТИШЕВА: “Аби відчути повноту життя, його потрібно просто полюбити”

Ох, і здивувався комсомольський секретар, коли, з’явившись у масивних дверях кабінету, мало не з порогу худеньке дівча суворо запитало в лідера: «Чому в Кам’янці-Подільському досі немає молодіжного кафе?». Здивувався й водночас зрадів юній відвідувачці: оце натиск! Тож з відповіддю не забарився: «А ви візьміть та й створіть його…». Подібні

Андрій КОМІСАРУК з почесної когорти добровольців

Є люди, яких не потрібно запрошувати кудись повісткою, умовляти допомогти, взяти участь, аби їхні здібності, вміння, інтелект працювали на благо суспільства. Усі вони з почесної когорти добровольців. Отож, у свято українського добровольця поцікавилися у командира одного з батальйонів 48-ї інженерної бригади Андрія Комісарука, чи не з династії він, бува,

Хліб – сила, а ліс – здоров’я. Задля цього і працює КП “Надра Кам’янеччини”

Не встигла зима здати свої позиції, а в лісовому господарстві, як у мурашнику, – рух. То площі зачищають під майбутню посадку черешкового дуба, то жолуді відбирають для посіву. «Чи не зарано?», – запитуємо у лісівника Володимира Ярового, який у жванецькому лісі дозачищував площу на 2 гектарах суцільної вирубки, і

Колибаївчани просять розлучення з перевізником

Вслід за скаргами на роботу громадського транспорту жителів Шустовець та Ластовець, про що йшлося в публікації «Краю Кам’янецького» за 15 лютого, про своє незадоволення перевезенням написали в редакцію мешканці Колибаївки. Люди скаржаться на безлад у русі автобуса №145, мовляв, він не йде за графіком та вибірково виїжджає на рейси,

Пам’ятник Анатолію Корнєєву. Бути чи не бути?

Нещодавно Україна, загалом і Кам’янеччина, вшановували пам’ять про загиблих на Майдані Героїв Небесної сотні. Серед них є й двоє уродженців Жванецької громади – Віталій Васільцов і Анатолій Корнєєв. 20 лютого у містах і селах країни пройшли мітинги-реквієми та жалобні урочистості на згадку про ці трагічні події, а матір Віталія

Маленький смайлик замість «валентинки». На Кам’янеччині в День закоханих народилося 2 малюків

Сентиментальні lovestory з екранів телевізора без хустинки неможливо дивитися, чіпають до сліз. І пишуться вони ж з нас з вами. Ніякий актор не в силах передати той океан непідробних, справжніх почуттів, коли наяву зустрічаються дві половинки одного серця. І де шукати ці романтичні історії, як не 14 лютого у

Як армійці під селян “косили”, або секретне відрядження Степана Гаврилюка з с.Завалля на Кубу

Ну, хіба міг колись уявити собі звичайнісінький юнак із Завалля, що сидітиме в двох-трьох метрах від легендарного команданте Фіделя Кастро? Та й з братом його Раулем Степан Гаврилюк зумів сфотографуватися: лідери революційної Куби виявилися хлопцями простими й компанійськими. Узагалі строковику Гаврилюку до деякої міри пощастило, адже проходив армійський вишкіл

Все бігом і бігом. Словом, поспішав жити. Анатолію Корнєєву присвячується.

Буває, коли вона передивляється в інтернеті відеокадри з Майдану і раптом бачить знайому до пекучого болю в грудях фігуру, мимоволі виривається: «Толику, повернися!..». Нині, у переддень сумної дати – п’ятиріччя загибелі Небесної Сотні, запитую у вдови Героя України Анатолія Корнєєва, чи є випадковістю те, що її чоловік у розквіті

Збруч – село, що бачило майже шість століть (продовження історії)

Чимало родин намагалися хоч що-небудь дізнатись про подальшу долю репресованих. Писали листи в усі інстанції, але відповідей так і не отримували. Як розповідала моя бабуся Марія Ковальчук, її матір Олександру Зелінську забрали серед ночі в грудні 1937 року, навіть не давши накинути верхній одяг. Багато разів бабуся їздила у