Суспільство
Щаслива з того, що люблю людей
Сердечко солодко завмерло, коли вчителька оголосила: «А тепер про те, як ви провели канікули». Діти принишкли: не розповідати ж про те, як щодня випасав корови з теличкою чи крадькома заповзав на колгоспний баштан, аби поласувати кавуном. Не про ферму ж, куди прибігли допомогти мамам, чи бійки, коли одна вулиця
Перші журналістські кроки пов`язані з “Краєм”
З цієї газети я, ще зі школи, розпочинала свою велику Журналістику. У 80-ті роки майже з номера у номер публікувалися мої перші несміливі дописи. Як зараз пам`ятаю: старенький коридор друкарні (часто шпорталась об щось в одному і тому ж місці…), привітні обличчя колег-журналістів, які піднімалися із-за столу мені назустріч,
Надія помирає останньою
Непростий шлях випав на долю мешканця Нефедівців Антона Вікентійовича Бернацького, бо ж народився у суворому 1942. Дитя війни, він сповна пізнав і голод, і нужду, й післявоєнну розруху. А отримавши професію енергетика в Кам’янець-Подільському індустріальному технікумі, розпочав уже цілком самостійне життя у Хмельницькому «Сільськелектро», звідки і був призваний до
У Кам’янці народилося двоє “високосників”
Своїм цікавим прізвиськом такі люди завдячують винятковій появі на світ. Так, їм судилося народитися саме 29 лютого у високосний рік, і їхнє день народження випадає раз на чотири роки. Ймовірність уродин в цю дату дорівнює 1:1461. Виходить, що на планеті ходить всього 4 мільйони «високосних» людей. Поки не розуміють,
Тривожимося, що ми досі не в громаді
Родину Нестеруків у с.Чабанівці добре знають та поважають. Знайти їх у селі не складно, кожен підкаже, де обійстя цих інтелігентних людей. Чоловік Іван Петрович 33 роки пропрацював на посаді секретаря сільської ради. Консультувати, допомагати односельцям було щоденно в його робочому графіку. Не тільки з дорогами чи світлом йдуть люди
Найкраще віддаю людям
Ніна Іванівна Олійник, учителька (нині пенсіонер) із села Руда не тільки багато десятиліть передплачувала «Край Кам’янецький» (раніше «Прапор Жовтня»), а й була дуже активною дописувачкою газети. Хоча в минулому часі казати про це було б неправильним, адже й нині на шпальтах часопису друкуються поезії Ніни Іванівни, влітку жінка стала
Уже декілька десятиліть не розлучаюся зі своєю газетою
Не так просто розповідати про Анатолія СМАЛЕНЮКА, жителя села Баговиця, ветерана міліції і от уже більше 30 років читача «Краю Кам’янецького». Тут матеріалу би вистачило на декілька книжок. Анатолію Івановичу уже 78 років, але його потиск руки все ще міцний, звичка не розслаблятися і тримати себе у тонусі міцно
Смачно, як у мами
Смачно попоїсти на вулиці Пушкінській можна було завжди. У 1985 році в її просторі відкрилося перше в місті підприємство громадського харчування. Невеличка «Кулішня» кликала відвідувачів ароматним димком кулешу, гарячим духом мамалиги з молоком чи запашними шкварками, прохолодним смаком узвару. Щойно на цьому місті зачинився заклад, що славився лише серед
Хай в кожного горить сімейний вогник
– Коли виникають якісь непорозуміння, показую п’ять пальців. Один великий, інший – мізинчик, але як вколеш, болять так само. Так і ви – кожен зі своїм характером та принципами, але для мене прекрасні однаково. Якщо п’ятірню скласти в кулачок, пальці під взаємним захистом і їх не образити та не
Разом відстоювати досягнення Революції Гідності
Цей день пам’ятатимуть і завжди з болем згадуватимуть багато українців, 20 лютого ми вшануємо подвиг учасників Революції Гідності та поминаємо Героїв Небесної Сотні. Неспинно летить час, дні і роки… Здається, недавно в батьківській хаті в селі Устя завжди було багато періодичної преси. Тато мій Михайло Якимович Ковальчук був простим
