НЕ ВТРАЧАЄМО ВІРИ ТА РОБИМО ВСЕ, АБИ НАБЛИЗИТИ ПЕРЕМОГУ

24 лютого змінило життя багатьох українців. Змінилось життя і на Кам’янеччині. Голова Кам’янець-Подільської районної ради Михайло Сімашкевич постійно на зв’язку з жителями. Він фактично днює й ночує на робочому місці з волонтерами, учасниками АТО, колегами.

Під час спілкування лідер об’єднаного Кам’янець-Подільського району розповів також про краян, які до оборони своєї Батьківщини долучаються хто як може: продуктами, речами першої необхідності для тих, хто захищає. До такої доброчинності підключилися і підприємці, аграрії – всі, бо Україна – наш спільний дім.

– Відомо, що нині питому вагу допомоги надають і закордонні міста-партнери.

– Справді, зараз для нас це одна з пріоритетних тем. Тому, в першу чергу, дякую усім закордонним друзям, хто невпинно допомагає нам з першого дня повномасштабного вторгнення. Польща – то взагалі моя любов: Глогів, Глогівський повіт, Каліш, Тернаво-Подгурне, Ополе, гміна Павонкув, інші. Також Румунія – місто Сірет.

До прикладу, основне джерело надходження ліків до нас – гуманітарна допомога. Ми отримуємо її від міст-побратимів і навіть від наших колишніх мешканців, які нині за кордоном і простягли руку допомоги в ці важкі часи. Розподіляється вона наступним чином: частину ліків за заявкою центральних лікарень ми віддаємо на лікування стаціонарних хворих, іншу частину – нашим військовим. Ще одна частка за проханням йде на потреби територіальних громад, ну і, звичайно, наші внутрішньо переміщені особи також отримують медикаменти.

Якщо говорити про гумвантажі загалом, то це надзвичайно потужна підтримка для нас, бо окрім ліків, там є також речі першої необхідності, засоби гігієни, памперси, дитяче харчування, одяг у відмінному стані (адже більшість людей приїхали, в чому встигли вибігти зі своїх домівок) тощо. До речі, ми відкрили Центр надання гуманітарної допомоги Кам’янець-Подільської районної ради. І ви знаєте, охочих скористатися його послугами дуже багато. Що основне, ми не розділяємо і раді бачити та допомогти усім, незалежно чи людина до нас звернулася з міста або ж району. Сьогодні нас єднає одна біда, один ворог, тому поділ не на часі.

– Михайле Євстафійовичу, Ви швидко перебазували районну раду в центр відкритих дверей та допомоги без охорони, без блокування входів мішками піску, не страшно?

– Чому ж, страх притаманний кожній людині. Проте в нас не було часу дбати про себе, потрібно було якнайшвидше перезавантажуватися: і мозок, і установу, і колектив у напрямку допомоги людям. І за  місяць війни, скажу, нам це вдалося. Сьогодні сформовано сильну команду, з величезним досвідом роботи у різних сферах, плюс довіра військових, волонтерів, підприємців і пересічних людей. Тому всі спільно і маємо такий результат.

– Які ще проєкти реалізовуєте на теренах району?

– Насамперед варто зосередитися на важливому проєкті – це пошиття розгрузок. Спільно з військовими прострілюємо плити, з підприємцями купуємо тканину, а з майстрами шиємо. І непогано, між іншим, виходить.

Ще одна важлива ініціатива – це організація в громадах занять та майстер-класів для дітей переселенців. Цю ідею ми втілюємо в життя спільно з БФ «МіСт» та простором-розвитку «СтарХаус». Значущість таких заходів колосальна – відволікти «зранені» душі дітей від усього пережитого.

Продовжуємо навчання для жителів територіальних громад з надання першої невідкладної допомоги спільно з нашими партнерами «Клуб юних миротворців» під керівництвом Володимира Барановського.

Багато допомагаємо нашим пожежникам, адже я, як ніхто, знаю про їхні потреби та проблеми. Маємо бути готові, не дай, Боже, до найстрашнішого. Тому поляки в цьому питанні нас теж дуже розуміють та підтримують.

Те саме можу сказати і про наші лікарні. З 4 завезених сучасних карет швидких допомог, три дісталися нашим громадам, одна поїхала в гарячі точки Київської області на допомогу Збройним Силам України.

– Ваша родина виїхала з Кам’янця-Подільського?

– На щастя, ні. Моя дочка, онуки – усі тут. Я гордий тим, що мої діти обрали український шлях. І це ще одна складова мого натхнення і невпинної праці.

– Є люди, які по-іншому себе проявили під час війни у Вашому оточенні?

– Мені здається, що війна – це пігулка правди. Війна показує тих, хто сильний і здатний гуртувати, брати відповідальність і щось робити. Або тих, хто, навпаки, сіє розбрат і хаос, замість того, щоб щось зробити. Проте, так було, напевно, є і буде, і нам з ними точно не по дорозі.

– Які у Вас плани на майбутнє, що будете робити, як працювати?

– З планів тільки одне – перемога. Ми маємо вистояти і повернутись до мирного життя. А поки працюємо і ще раз працюємо, не втрачаємо віри та робимо все, аби наблизити нашу спільну перемогу.

Яна МЕЛЬНИЧУК.