ГРОМАДЯНСЬКИЙ ПОДВИГ ОЛЕКСАНДРА САМАРДЖІЄВА

Таких людей як Олександр САМАРДЖІЄВ, зазвичай називають опорою, надією, основою процвітання держави, бо ж був хліборобом, чудовим господарем із золотими руками.

У свій час працював механізатором у колгоспі, трудився і в сфері виробництва будівельних матеріалів.

– Енергійний, людяний, доброзичливий, – згадує про свого сусіда Людмила Корнєєва – вдова Героя України Анатолія Корнєєва. – Безвідмовний, якщо йшлося про допомогу людям. Зорати, засіяти, виростити – це було його. Труднощів не визнавав, робив усе з величезним завзяттям.

Ще місяць тому, коли вони розмовляли по телефону, Людмила запитала: «Може, якусь відпустку дадуть? Адже важко зі зброєю у руках півроку…». «Яка відпустка? – здивувався тоді Олександр. – Нам потрібна перемога!».

До слова, він, маючи проблеми зі здоров’ям, бо ж його офіційно не взяли на схід у 2014-му, цього разу вже з 25 лютого був у строю, не шукаючи жодних причин, аби не вирушати на фронт. Чоловіча гідність не дозволяла.

– Здійснив, – каже дружина Тетяна, – громадянський подвиг.

Коли рідні запитували його про справи військові, відповідав дуже коротко: «Воюємо».

Провести до місця останнього спочинку Героя – Олександра Варламовича Самарджієва, приїхали не тільки побратими, а й багато народу із навколишніх сіл.

«Наш Захисник з с.Гаврилівці, – йдеться у повідомленні Жванецької територіальної громади, – 24 серпня віддав своє життя за Україну під час обстрілу залізничної станції «Чаплине», що на Дніпропетровщині.

Олександр був працьовитим, добрим, щирим, справжнім патріотом свого краю, мав ще багато планів та мрій в житті, та не судилося…. На жаль, клята війна забирає найкращих. Ми ніколи не пробачимо цього російським окупантам! Ніколи!!!

Глибоко сумуємо та співчуваємо всій родині Олександра. Це наше спільне горе, адже ми втратили Патріота й справжнього Захисника України!

Жодними словами не втамувати пекучий біль і не загоїти рани в душі, та світлий спомин про Олександра Самарджієва назавжди в наших серцях…

Вічна слава та пам’ять Герою України!».

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах