16.10.2025
Андрій – командир відділення важких механізованих мостів 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району
Читати
17.09.2025
Люблю певні узагальнення, і саме крилаті вислови про фотографію підкреслюють, що сьогодні справжній фотограф використовує камеру як інструмент, але головним
Читати
10.09.2025
Мальовниче місто Кам'янець-Подільський, яке часто називають «квіткою на камені», один з головних історичних центрів Поділля. За археологічними джерелами виникнення Кам'янця
Читати
10.09.2025
«Після поранення життя не закінчується — воно починається по-новому», - переконаний Валерій ОДАЙНИК – військовослужбовець 143 Об’єднаного навчально-тренувального центру «Поділля»,
Читати
04.09.2025
Йшла на Зіньківці саме тією дорогою, де колись владні підрозділи обіцяли зробити ремонтні роботи. Уже наче й розроблена ПКД на
Читати
03.09.2025
Описаний в літописах похід галицького війська на чолі з малолітнім Данилом Романовичем (Галицьким) до Кучелмина у 1219 році й по
Читати
03.09.2025
Поринути у світ захисників та побачити війну очима тих, хто її пережив, - таку мету поставили перед собою організатори фотовиставки
Читати
22.08.2025
Ви чули, як співає Вітер? А як він малює? Якщо ні, то вам потрібно якнайшвидше завітати у виставкову залу НІАЗ
Читати
Максим вранці, коли снідав, Спитав у жони, Чи почистила вона Піджак і штани. – Ну, звичайно, почистила, Як повинно бути. Хіба могла обов’язки Я свої забути? – Ну, а туфлі почистила? – Спитався в дружини. – Бо бігтиму на роботу Я за чверть години.
У конторі «Лічцифрвторпапір» Петелькіну не давали спокою. Над ним кепкували, брали на кпини. Найв’їдливішим був вожак раціоналізаторів Цибуля: – Підводиш ти наш колектив, Грицю. В конторі всі, крім тебе, творчо мислять, раціоналізаторством займаються. Ось хоча б Сидоренко. Нездара, яких світ не бачив, а ворухнув мізками й придумав, як технічний
У Дмитрової дружини день народження в березневе свято. Тож щороку йому доводиться вирішувати дві проблеми: як найкраще накрити святковий стіл і що подарувати коханій на день народження. Бо завше їй недогода, завше, беручи його презент у руки, так єхидно пхикає, що кицька летить з хати нібито від вогню. А
Геніального російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна глибоко поважають та люблять, захоплюються його безсмертними віршами й поемами народи всього світу. Данину шани віддали йому й кам’янчани. Аби увіковічнити пам’ять класика, в Кам’янці-Подільському, який за царя був губернським центром, спорудили Пушкінський дім, в котрому виступали відомі на той час артисти. А
Завдяки впровадженню в життя низки важливих реформ у соціально-економічній сфері, розпочатим 2010 року, успішній реалізації соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича, а також цілеспрямованій роботі керівництва Кам’янець-Подільського району щодо поступального розвитку економіки та втілення конкретних заходів у розбудову соціальної сфери, за підсумками минулого року Кам’янеччина впевнено посіла перше місце
– Ти диви, вже й у наші краї принесло нечисту силу! Аби вона ся вдавила, коли кроленяток їсть! Ох, біда, людоньки… – аж хапається за серце баба Ганя, як тільки довідується від своєї сусідки, що в рідних Зіньківцях минулої ночі невідомий звір задушив понад десяток кролів. – То ж,
Дід Степан – горобець стріляний. Коли в зимову пору через неоперативність комунальників на ослизлих тротуарах настає масовий, вибачте, «ср…пад», він натягає на ноги спецвзуття, виходить на вулицю й демонструє високий клас долання перешкод без ризику впасти. Від цього його рятує ним же виготовлений надійний пристрій, зроблений зі звичайної бляшаної
Чи бувало у вас таке, що річ, котра щойно була біля вас, безслідно зникала? Напевне, так, бо й сама, і мої знайомі нерідко попадають у подібні халепи. І, як на зло, таке трапляється саме тоді, коли річ по заріз потрібна. На щастя, в більшості випадків загублене рано чи пізно
– Ех, набридло в парубках ходити, треба свататися, – якось подумав дядько Степан із Оринина, якому вже стукнуло торік сорок чотири роки, почісуючи поріділу чуприну. – Але ж до кого? Одарка – язиката, щоранку буде патякати сусідкам про мої грішки (а їх, до речі, чимало). Ярина – страшна, та
– Глянь на Хрюшу, любий друже, Він не з тої ноги встав? Чи зазнався, може, дуже? А чи нас він не впізнав? Зазнаватись-бо негоже, В нього рило – як і в нас, Як і ми, літать не може, Крил не має про запас.