03.12.2025
Подільське українське історико-краєзнавче товариство "АДСКРІПТУС" ім. Юзефа Роллє пропонує вашій увазі статтю доктора гуманітарних наук з Кракова Пйотра Хапановича, яку
Читати
03.12.2025
Напередодні Дня Збройних Сил України ми знову згадуємо тих, хто вже понад десять років дає відсіч російській агресії. Війна для
Читати
03.12.2025
Процес децентралізації в Україні не був завершений і потребує низки важливих рішень. Й досі триває дискусія про те, чи потрібні
Читати
26.11.2025
У жовтні університету ім. Івана Огієнка виповнилося 107 років з часу заснування, і 58 літ свого життя присвятила цьому навчальному
Читати
06.11.2025
Наталя – бухгалтер фінансово-економічної служби 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району.
Спочатку вона працювала
Читати
06.11.2025
Листопад 1989 року... Багаточисельний колектив автопідприємства-16863 зібрався, аби обрати собі нового керманича. Серед 11 претендентів на високу посаду був і
Читати
29.10.2025
У невеличкому селі Зіньківці, яке колись було містечком, а географічно просто межує з Кам'янцем через річку Смотрич, на подвір'ї однієї
Читати
29.10.2025
Водій електронавантажувача автомобільного відділення спеціальних машин Юрій служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Командування Сил Підтримки Збройних Сил України. Він родом
Читати
Здобуваючи фах історика, Максим ще зі студентської лави усвідомлював, що повномасштабному вторгненню бути. І, власне, готувався до цього, загартовуючись фізично і психологічно. Тож коли 24 лютого 2022-го росія вторглася на наші землі, 21-річний хлопець не міг спокійно сидіти вдома. – Ще у 2018-му році казав хлопцям, що буде
Кам’янець-Подільське міське кладовище. Тут, на Алеї Слави, знайшли свій останній прихисток тіла десятків наших захисників. І щоб Алея не перетворилася на проспект, яким курсують сотні автівок, родини загиблих Герої звернулися з проханням до міської влади, щоб обмежити рух автотранспорту у цьому святому місці. «З відповіддю не забарилися, – каже
Земля Новоушиччини з почестями зустрічала на щиті своїх вірних синів – 21-річного Віктора ФЛЬОРКА та 49-річного Михайла ДОБРОВОЛЬСЬКОГО, які віддали своє життя заради Неньки-України, заради миру та щастя не лише власних родин, а й усіх нас. Ми маємо завжди пам’ятати, якою дорогою ціною нам дістається кожна хвилина мирного життя.
У дитинстві Сергій мріяв про військову кар’єру, однак тоді не склалося. Але 2009-го таки уклав свій перший контракт із ЗСУ. Відтоді військове життя, хоч і з незначними паузами, стало близьким для співрозмовника. За ці роки він неодноразово виконував завдання в зоні проведення АТО/ООС і з перших днів повномасштабного вторгнення
Війна – страждання, муки, біль, сльози, розлука, страх… Важко уявити, що доводиться пережити людям, чиї близькі не повернулися додому з поля бою. Ось і цього разу своїх славних синів на щиті зустрічали Кам’янець-Подільська, Слобідсько-Кульчієвецька, Староушицька, Гуменецька, Дунаєвецька, Новоушицька громади. Кров’ю обливається серце від болю, а гнів і лють кличуть
У бою за Україну, під час штурмових дій 15 жовтня 2022 року поблизу П’ятихаток Херсонської області загинув житель с. Борсуки Новоушицької ТГ, старший сержант, командир ЖЕЛДУБОВСЬКИЙ Олексій Вікторович. Раніше військовослужбовця вважали зниклим безвісти. Народився Олексій Желдубовський 25 жовтня 1965 р. у с. Вахнівці. Навчався в Борсуківській школі, яку закінчив
У день Злуки, 22 січня, Кам’янеччина прощалася із земляком, молодшим сержантом, снайпером десантно-штурмових військ Юрієм ГУСАКОВСЬКИМ, який став на захист Батьківщини ще в 2014 році. Ще одне втрачене життя. Герою був 31 рік. Він був справжнім патріотом, люблячим сином, добрим чоловіком і турботливим батьком для малої донечки. Для Юрія
Війна продовжує безжально забирати життя молодих, хоробрих синів України… Ще один військовий поліг у боротьбі за свободу України. Від рук російських окупантів відійшов у вічність дунаєвчанин, старший солдат МИХАЙЛОВ Владислав Михайлович, 2000 року народження. Йому було 23 роки. Владислав Михайлов народився у квітні 2000 року. Він мешкав у Дунаївцях.
Безжальна війна забирає від нас найкращих – тих, хто ще міг би жити, виховувати дітей, будувати майбутнє України. 18 січня в останню дорогу Кам’янеччина провела загиблого на війні Юрія КУХТІНА, якому 26 грудня виповнилося 39. Військовий загинув 1 січня 2024 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине
Страшні новини з фронту не покидають Кам’янеччину. 17 січня 2024 року на Запорізькому напрямку, виконуючи бойове завдання, загинув наш земляк, житель села Мар’янівка (Гуківська ТГ) – РОМАНІШЕН Роман. Роман народився 1 грудня 1985 року в селі Мар’янівка на Чемеровеччині. До повномасштабного вторгнення чоловік працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві. Навесні
