Людина-свято

Автор: | Опубліковано Долі людські Немає коментарів

Він розворушить й поведе в танок того, хто в груди б’ється, що не танцює, піднесе похнюплені носи, допоможе перетворити зустріч, день народження зі стандартного застілля в найкращий день життя. На ранок фейсбук розкаже всьому світу, що у вас видався феєричний вечір, бо не сфотографуватися з ним – як проспати гулянку.

Івану МОНАСТИРСЬКОМУ не звикати робити свято іншим. Вже рік він працює аніматором у вишуканому ресторані міста «Ля Мажор» й став зіркою закладу та народним улюбленцем.
Його впізнають на вулиці, а значить – залишає гарний слід у пам’яті людей. «А це той козак з ресторану», – гукають вслід Івану, котрий гарно вживається в українського вусаня в червоних шароварах та вибиває гопака. На «ура» сприймається він в образі завзятого моряка, якому море по коліна. Гості в захваті від чудового Ельфа, який запалював у секунді публіку в період новорічних корпоративів. Його навіть нарекли талісманом. Якщо посмикати за Ельфині чарівні вушка та нашептати їм своє бажання, воно обов’язково здійсниться.
Різні пори року за вікном – на святі новий Іван. Зимовий марафон позаду і вуаля – на танцполі діловий, брутальний та інтелігентний красень у чорному костюмі. «Джеймс Бонд» від Івана Монастирського як комплімент прекрасній половині людства, дівчині-весні, ніжній, легкій, уквітчаній. З квітки не повинна злетіти жодна пелюсточка, тож на сторожі тут як тут її тілоохоронець. У новій ролі хлопець дебютував саме на 14 лютого, в день закоханих, і встиг полонити серця багатьох прихильниць.
«Весела і дуже добра людина» – підписав Іван свій акаунт. Хто з ним знайомий, під цими словами підпишеться сотню разів і ще додасть: душа компанії, хлопець-запальничка, оптиміст. Легкий на підйом та у спілкуванні. А його коронні шпагат та колесо в непередбачуваний час – бомба, з якою охоче вибухають усі навколо.
Та було таке, коли він не знав, чи зможе ще колись стати на ноги. У дитячому віці в Іванка виникли проблеми зі здоров’ям. Тоді навіть медики говорили, що безсилі й гарантій – чи буде ходити – не давали.
Не здалася сім’я, робила усе можливе й неможливе наперекір невтішним діагнозам. Батько щоденно займався з сином реабілітацією, щоб підняти його з ліжка. Крізь біль, сльози, багатогодинні фізичні вправи, масажі, крізь зціплені зуби позитивний результат дав про себе знати. За півроку він робив свої нові кроки.
Хвороба, на жаль, не минула безслідно, вплинувши на функції росту. У свої 24 роки Ванька має 1 метр 32 см зросту, й зі спини його легко переплутати з дитиною.
– Дивитися на усіх знизу догори, піднімати постійно очі – не смертельно, – каже хлопець. – Мені пощастило з батьками, любов яких важливіша за будь-що. Не розлий вода я з братом, обоє приїхали з Чемеровецького району підкорювати Кам’янець й разом йдемо по життю. Не пам’ятаю я якихось образ з боку однокласників чи перехожих на вулиці, суспільство прагне до толерантності. Тому комплекси не засіли в моїй голові.
Обставини жодним чином не стали на заваді Івану Монастирському отримати освіту в місцевому технікумі та національному університеті, влаштуватися товарознавцем в одному із супермаркетів, підробляти в ресторані. Хоча зізнається, що не одну відмову чув від роботодавців через свій маленький зріст. Робить дебютні проби в якості ведучого й має перші замовлення на весілля, дні народження, й у нього ще так багато попереду. Невеличкі Пітер Дінклейдж з «Гри престолів», Андре Буше або ж симпатяжка Паспарту з шоу «Форт Боярд» завоювали світову славу й мають армії фанатів.
Прихильність кам’янчан Іван Монастирський уже заслужив. Живе на повну, не лежить на дивані перед телевізором, як дехто, щоденно тренується. Кілька разів ставав переможцем у віджиманні на пляшках у міських фестивалях. Якщо брати до уваги, що змагався у колі військових, то яка сила волі та здорова впертість живе в його жилах.
Це точно, що в нього є багато чому повчитися. Не розкисати за найменшої проблемки, не робити вселенську катастрофу, коли начальник викликав на килим, не жалітися на життя, коли ваші діти і ви живі-здорові. «Щось Бог забирає, а щось обов’язково дає взамін», – повторює наш герой. І як можна не любити Ванятка, як його величають між собою друзі, яких у веселуна чимало.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар