ДЯКУЮ ТОБІ, ЖАННО, ЗА ВСЕ
То був чудовий квітневий вечір. Я на кухні пекла пиріг. Василь щось довго затримувався на роботі. І раптом, зайшов чоловік, сказав: «Дякую тобі, Жанно, за все», і пішов з речами. пішов до іншої жінки. Це сталося місяць тому. Коли про це дізналися друзі, батьки і наші діти, примчали до мене втішати. Але вони були здивовані тим, що побачили.
Проживши з чоловіком майже двадцять років, я нещодавно розлучилася. Тепер у мене почався новий етап в житті, і, як мені здається, значно щасливіший. Я кохала свого чоловіка, тому і погодилася вийти за нього заміж. У шлюбі я намагалася бути ідеальною дружиною і господинею. Василь, мій чоловік, завжди був дуже строгий, відстоював свою точку зору до кінця і був непохитним в будь-якому питанні. Жили ми з ним добре, дружно, вдома панували любов і щастя.
За двадцять років спільного життя ми нажили чимало добра, народили сина і дочку, зараз діти вже майже дорослі. Але з роками з чоловіком ставало все складніше. Він став черствим, почалися зауваження і закиди – то не так, і це не так. Василь почав контролювати мої витрати, а його зарплату, при цьому, постійно затримували. Принаймі, він мені так говорив.
Останнім часом я все частіше почала ловити себе на думці, а чи не зраджує мені мій чоловік? Він міг не прийти ночувати додому – позапланове чергування або виїхати терміново у відрядження. Всі свята чоловік став відзначати на роботі, без мене. Приходив додому пізно. Він перестав дарувати квіти, навіть на свята. Ми перестали їздити відпочивати на море. З часом між нами виростала все більша стіна непорозумінь.
Життя дуже сильно змінилося. Діти виросли і не живуть з нами, бо поїхали в столицю вчитися. Звичайно, про те, що діється в нашій сім’ї, ніхто не знав. Ми продовжували здаватися усім щасливою сімейною парою. Але насправді ми перестали ходити в кіно і на прогулянки в парк, проводити вечори разом. Всі ті ніжні почуття кудись пропали. Мені стало важко перебувати з ним під одним дахом, але наважитися першою розірвати відносини, я не могла. Боялася, що скажуть люди і головне, як відреагують діти. Але доля вирішила розставити всі крапки над «і» замість мене.
То був чудовий квітневий вечір. Я відчинила вікно і на кухні пекла пиріг. Василь щось довго затримувався на роботі. І раптом, зайшов чоловік, сказав «Дякую тобі, Жанно, за все» і пішов з речами. Пішов до іншої жінки. Це сталося місяць тому. І знаєте, що я зрозуміла? Що я нарешті стала щасливою. Я відчула таке полегшення! Коли про це дізналися друзі, батьки і наші діти, примчали до мене втішати. Але вони були здивовані тим, що я не ллю сльози і втішати мене не треба. Я їм усім сказала, що дуже рада, що він зустрів нове кохання.
Батьки і знайомі мене не розуміють, не розуміють, як я могла просто так відпустити чоловіка. А мені абсолютно все одно до кого він пішов, я не хочу про це знати. Діти не можуть прийняти вибір батька і пробачити його. А я змогла. Я отримала свободу і тепер нарешті можу бути вільною і робити все, що мені заманеться. Як мені пояснити усім, що я зовсім не сумую, а, навпаки, у мене почалося нове щасливе життя.
Джерело: https://ukrainians.today
Автор:
admin
