Автор:
ЗДІЙНЯЛИСЯ РАЗОМ ДО САМОГО НЕБА
Вони закохалися ще за шкільною партою. І ніяк не уявляли життя один без одного. З того часу молоде подружжя Андрія та Марини ТВЕРДОХЛІБІВ завжди крокувало разом. Вони були дві половинки цілого, що зветься Вірністю. Мабуть, десь на небесах розпорядилася доля так, що на світ вони теж з’явилися майже одночасно:
Є ВЖЕ В ЛИСОГІРЦІ ФУТБОЛЬНЕ ПОЛЕ, БУДЕ Й СПОРТМАЙДАНЧИК
Взялися разом і зробили. Так було прийнято в нас, українців, віддавна. Не чекати, коли хтось за тебе все вирішить, а самим, зі своїми побратимами і посестрами працювати над покращенням свого життя. Не дивлячись на всі історичні перипетії, ця традиція в нас збереглась і донині. Так, у мальовничому селі Лисогірка
КОЖНОМУ НАТХНЕННЯ У СПРАВІ МИЛОСЕРДЯ
Якби нам захотілося наразі дізнатися, скільки волонтерів чи просто людей, які надавали одноразову допомогу, налічує благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» (засновник А.В. Ковальський), це було би неможливим: все одно, що перевести слово «добро» в кілограми, кілокалорії чи гігабайти, до прикладу. Тут звикли до того, що будь-якого
КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ…
Здавалося, що все одразу пішло якось не так, не за планом – це коли напередодні Дня людей з особливими потребами до Довжоцького будинку-інтернату вчергове завітав знаний у нашому регіоні народний хор «Вечірні зорі». Артисти ще тільки переодягалися, як раптом неподалік почувся спів – та не якийсь собі такий нескладний,
ЩОБИ СУСПІЛЬСТВО СТАЛО КРАЩИМ
У дитинстві Елеонора з двоюрідним братиком любила таку гру: необхідно було серед декількох матеріальних або ж і віртуальних речей обрати щось одне. І це було зовсім непросто – зупинитися на чомусь значущому, найсуттєвішому. Пройдуть роки, і за родом своєї професії Елеонорі КУЗНЯК-ГОДЛЕВСЬКІЙ доведеться знову обирати, але тепер між добром і
КОЖНИЙ ПУНКТИК – У ВАШУ КАРМУ
Як ще айфон Оксани ДІДИЧ терпить свою господарку – незрозуміло, бо вщент забитий номерами, повідомленнями, інформацією. Утім, важливими про тих, кому терміново потрібна допомога, й тих, хто може надати її. Адже Оксана Анатоліївна з того роду-племені, без якого нині неможливо обійтися. На волонтерів уся надія, вони в наш непростий
У ВІВТОРОК 14 ГРУДНЯ В РАЙОНІ ВШАНУВАЛИ ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
14 грудня минуло 36 років, коли завершили зведення саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Цей день далекого 1986 року вважається завершенням першого етапу подолання наслідків аварії на атомній станції. Тому з 2006 року він став також днем вшанування учасників ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. А для ліквідаторів – це
ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ САМБОРСЬКОГО
«Щойно почула про цю страшну звістку, – каже знайома його матері, – вже два дні не перестаю плакати». «Ці хлопці, – підхоплює інша кам’янчанка, – взяли на себе найважче». Цікавлюся ще в однієї містянки, котра прийшла з букетом жовтих квітів, чи не знала вона цього захисника. «Ні, – відповідає,
ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ КОЗИНЯКА
Кому, як не йому, історику за професією було не знати, що незалежність України завжди давалася дорогою ціною, у важкій борні. Тож і морально, і фахово 34-річний Сергій КОЗИНЯК готувався до неї давно. На строковій оберігав кордони країни, згодом підписав контракт щодо служби в морфлоті, а коли розпочалось повномасштабне вторгнення
ПАМ’ЯТІ РУСЛАНА КОЗАКА
Новий, 2022 рік, родина святкувала ще разом – тато Руслан, мама Світлана й донька Руслана. Ніхто не міг тоді передбачити, що це спільне фото буде останнім. Днями 31-річного офіцера ЗСУ Руслана КОЗАКА було поховано на Алеї Слави. Коротке життя Героя було досить насиченим: після університету створював власну справу, брав
