Наші ювілеї
ЗОЛОТА НИВА ПРОФЕСОРА АНАТОЛІЯ РУДЯ
Чесності, працьовитості, відповідальності, дисциплінованості, цілеспрямованості та професіоналізму Анатолій Володимирович РУДЬ вчився у своїх батьків і односельчан, зокрема у видатного українського хлібороба, двічі Героя Соціалістичної Праці Григорія Івановича Ткачука, а також у вчителів-наставників, на яких йому таланило. Його стихія – бути у вирі життя. Кредо його життя – кожного дня
ЗОЛОТА КАРЕТА ГУМОРУ
Коли виповнюється 20 років, то, мабуть, серце переповнюється і радістю, і нестримним задоволенням, і гордістю за свою дорослість. Адже тепер і дитинство, і зелена юність позаду. Тепер усе можна, бо ти вже дорослий, бо ти вже відповідальний, були би руки і розум. А що відчуває людина у свої 80,
БУТИ ОДЕРЖИМИМИ, ЯК ЛЕСЯ
25 лютого виповнилося 150 років від дня народження великої української поетеси Лесі Українки У кожного українця живе в серці ім`я цієї видатної письменниці, яка прославила нашу Україну на весь світ. Кам`янець, вшановуючи Лесю, назвав її іменем одну з центральних вулиць. І ми носимо в своїх душах щось особисте, що
ВАЛЕНТИНУ АНДРІЙОВИЧУ ЯБЛОНСЬКОМУ – 90!
Валентин Андрійович ЯБЛОНСЬКИЙ – громадський діяч, народний депутат України ІІ скликання, український учений у галузі освіти, історії, ветеринарної медицини. Доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України (1995), академік-засновник Академії наук вищої школи України (1992). Він народився 8 грудня 1930 р.
ТВОРЕЦЬ ВЛАСНОЇ ІСТОРІЇ ДУШІ
26 квітня — 130 років від дня народження Миколи Зерова Є люди, якими дорожиш. Особливо, коли це люди творчі. Перечитавши уважно їхні життєписи, на хвилину занурившись у їхні долі, переймаєшся настільки, що миттєво хочеться приєднати їх до образів та обвити ці портрети вишитими рушниками… Бо надто вони настраждалися за
З людьми і для людей
У березні у теплому колі рідних і друзів відсвяткувала свій ювілей Галина Петрівна ГОЙ – староста сіл Демшин і Патринці Китайгородського об’єднаної територіальної громади. Це привітна, мила, чуйна і доброзичлива жінка, мудра, справедлива, чесна, тактовна і працелюбна людина, вірна і хороша подруга, чудовий керівник і організатор, знавець своєї справи.
Я плакала за чужих дітей
У сільського жителя день минає досить швидко. Зі світанком встає, а там вже, дивись, сонце опускається за обрій. У постійному русі й Ганна Шиманська з с.Супрунківці. Поки обійде свою корівку, курочок, шмат городу, то й не зглянеться, як вечоріє надворі. Працювати на землі життя й навчило, й змусило. Спочатку
Без «Краю» ніяк
Серед мальовничих краєвидів дністровського пониззя, недалеко від скелястих берегів великої річки розкинулося привітне село Грушка. За легендою назва села пішла від трьох придорожніх джерел, біля яких зупинялися мандрівники відпочити, а орієнтиром для них слугувала грушка, в тіні якої вода виходила з-під землі. Саме тут живе наша героїня – Любов
Я б ще йшла та співала
Знайомлячись із нашими передплатниками, відкриваєш для себе таку приємність, як спадковість. От і наразі, розмовляючи з Надією Василівною Рудько із села Крушанівка, з’ясувалося, що газету «Край Кам’янецький» передплачували ще її батьки (тоді «Прапор Жовтня»). І Надія Василівна, і чоловік її Микола Васильович – постійні, віддані газеті читачі. Одна донька
Чиста совiсть, щира душа й невичерпна любов до життя
Микола СОЛОМОН – передплатник зі стажем, оскільки читає наше видання з радянських часів та зберігає величезну підшивку газет ще зі старою назвою «Прапор Жовтня». За освітою – педагог, працював вчителем праці, чималий час (13 р.) займав керівну посаду – директор Підпилип’янської ЗОШ. Будучи ерудованим, освіченим та свідомим громадянином, Микола Михайлович
