Чиста совiсть, щира душа й невичерпна любов до життя
Микола СОЛОМОН – передплатник зі стажем, оскільки читає наше видання з радянських часів та зберігає величезну підшивку газет ще зі старою назвою «Прапор Жовтня». За освітою – педагог, працював вчителем праці, чималий час (13 р.) займав керівну посаду – директор Підпилип’янської ЗОШ. Будучи ерудованим, освіченим та свідомим громадянином, Микола Михайлович завжди цікавиться новинами, не стоїть осторонь суспільно-політичного та культурного життя нашого краю, тому читає «Край Кам’янецький» від першої сторінки до останньої. Особливо подобається пану Миколі гумористичні жанри, зокрема фейлетони. Також у захваті від нарисів про наших захисників – героїв АТО.
Ось як охарактеризувала свого батька донька Лариса Вусата: «Все частiше зараз Микола Михайлович задається простим, а втiм, не зовсiм простим запитанням – коли? Коли збiгли тi роки?.. Здавалося, нiби вчора вiн, студент iндустрiального технiкуму, на крилах летiв до пологового будинку! Вiн став батьком! Аби його дiвчатка почувалися у достатку, прцював, не покладаючи рук, майстром-гiрником у кар’єрi в Скалi-Подiльськiй. Ще й доводилось паралельно навчатися на заочному вiддiленнi сiльськогосподарського iнституту… Життя вирувало! Змiнювалось все… Микола Михайлович знайшов себе у педагогiчнiй справi. Вiн став вчителем трудового навчання у Приворотськiй школi… Молодий, творчий, енергiйний, шкiльна молодь просто закохалася в нього. Досi учнi згадують Миколу Михайловича зi щирiстю та любов’ю. А це, я вам скажу, дорогого вартує…
Вiн виховував у своїх учнiв почуття людяностi та вiдповiдальностi, почуття честi та порядності. Це було кредо його життя! I куди б далi не закидала його доля, де б не працював, з ким би не працював, вiн жодного разу не зрадив свою життєву позицію – бути Людиною! Так вчив його батько, Михайло Iванович, так вiн виховував свою доньку та сина, так вiн прагне й до нинi разом з дружиною проживати кожну свою днину. Можливо, хтось не розумiє, яке то багатство – чиста совiсть, щира душа й невичерпна любов та жага до життя. Не має палацiв, не має шалених статкiв… Але цi дрiбницi геть не бентежать Миколу Михайловича. Його багатство в його справі, у сотнi його вихованців, у його родинi…
І коли, перевдягнувшись у Дiда Мороза, з мiхом подарункiв Микола Михайлович чекає своїх онучат – Дашу, Вiку, Аню, Настуню – вiн почувається найщасливiшим!».
Денис ГАНЧУК.
Автор:
admin
